Верховною Радою України 18.07.2022 р. ухвалено Закон України №2421-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом», яким закріплено у КЗпП України нову форму трудового договору - Трудовий договір з нефіксованим робочим часом (далі – Договір). Відповідно до ст. 21-1 КЗпП України , особливістю такого Договору є те, що його умовами не встановлюється конкретний час, протягом якого працівником має бути виконана робота, а сам обов’язок працівника її виконувати виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею. В той час як відповідно до звичайного трудового договору роботодавець повинен забезпечувати роботою працівника на постійній основі, а останній в свою чергу повинен виконувати дану ділянку роботи на своєму робочому місці відповідно до встановленого графіку .
Договір повинен включати :
спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи;
спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні)
розмір оплати праці за залучення до роботи поза межами базових днів або годин ;
додаткові підстави для припинення Договору (за необхідності).
До уваги роботодавця !
роботодавець має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності за відмову виконувати роботу у базові дні та години (виключення: хвороба, виконанням державних або громадських обов’язків).
Щодо працівника то він має право :
Кількість Договорів , що може укласти фізична особа з різними роботодавцями не обмежена.