Половина пісень Марусі Чурай дійшла до наших днів завдяки невідомому бухгалтеру на прізвище Селегень. Він записав їх у рукописний альбом ще у 1853 році з припискою, що пісні ці створенi «Марусею, дочкою бравого полтавського урядника Гордія Чурая».

У цьому альбомі серед інших віршів записано вісім пісень Марусі Чурай, а саме: «Ішов милий горонькою», яка починається з другої строфи «Ой, ти живеш на гороньці», «Чи ти, милий, припав пилом», «Котилися вози з гори», «Віють вітри, віють буйні», «Хилилися густі лози», «Шумить-гуде дібровонька», «Сидить голуб на березі», «Болить моя головонька».

Народна ж пам'ять приписує поетесі авторство близько 20 пісень, а саме, що Маруся Чурай є авторкою таких популярних українських пісень: «Засвіт встали козаченьки» (інша версія "Засвистали козаченьки"), «Зелений барвіночку»; «На городі верба рясна»; «Грицю, Грицю, до роботи»; «Котилися вози з гори»; «Ішов Милий Горонькою».

Як вважають, свої пісні Маруся Чурай найчастіше створювала на основі подій із власного життя. Тому життєпис самої авторки складено за її ж творами та на основі легенд, переказів, усних спогадів сучасників, записи яких не збереглися.

Маруся Чурай або її збірний образ уособлюють першу українську жіночу романтичну лірику. За легендою, дівчина віршувала і наспівувала навіть у звичайних розмовах, і її рядки вмить підхоплювали інші – так вона стала знаною не лише на Полтавщині, а по всій Україні.

Авторству Чурай приписують також відому пісню «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» саме після трагічної події і вбивства коханого.

Більше про це радимо дізнатись тут: https://www.youtube.com/watch?v=CHEF2tiUPmM

Джерело: Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти