На території Тернопільської області триває період вегетації борщівника Сосновського – багаторічної рослини, яка є небезпечною та може викликати загрозу для здоров’я людини, тож у цей період необхідно починати вживати практичні заходи із його боротьбою.

На початку літа на луках, газонах, біля доріг, на околицях селищ та міст почнуть з’являтися рослини з великим, покритим колючими волосками листям. У червні над ними розпускаються на високих (до 2 м) стеблах величезні парасолі білих квіток — такі ошатні й привабливі, особливо для дітей.

Борщівник Сосновського – отруйна багаторічна рослина родини зонтичних, що виглядає, наче величезний кріп, і сягає 2-3 метрів заввишки, має товсте порожнисте стебло та великі перисті листки. Оскільки довжина листків борщівника часто сягає 2 м, інколи буває до 3,5 м, відповідно з’явилася народна назва «гераклова трава».

Майже все насіння, яке з'явилося в кінці літа, знаходиться в стані спокою і не проростає восени. Обов'язковою умовою проростання є вологість і вплив протягом одного-двох місяців низьких середньодобових температур 2 - 4°C. Проростанню передує вихід зі стану спокою. Сходи і пагони від кореневих бруньок з’являються в березні-травні. Цвіте з липня по серпень, а плоди дозрівають з липня по вересень. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізаний. Розсівається в діаметрі    5 - 6 м навколо материнської рослини, проте сухостій з насінням переносить зимові хуртовини, знаходячись над сніговим покривом, сприяючи рознесенню насінин на великі відстані.

Насіння борщівника розноситься вітром і водою, а також будь-яким видом транспорту, людьми та тваринами (волосся, одяг, шерсть). Одна рослина борщівника Сосновського дає 15-20 тисяч летючих насінин. Причому вони можуть прорости в ґрунті навіть через 10-12 років!  

На даний час цей бур’ян зустрічається майже по всій території України на луках, по берегах річок, вздовж доріг, каналів, ярів, балок. Заплавах річок і струмків, необроблених землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних ділянках, лісосмугах, садах, у населених пунктах. Борщівник добре адаптований до наших природних умов через короткі зими й відсутність конкурентів.

Варто лише доторкнутися до листа цієї значних розмірів рослини, як на шкірі з‘являється сильний болісний опік, сліди від якого залишаються надовго.

Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки (фуранокумарини), при контакті зі шкірою викликає малопомітне подразнення, як від кропиви, але під дією ультрафіолетового (зокрема сонячного) випромінювання, в сокові активуються токсичні властивості, підвищуючи чутливість шкіри до ультрафіолету в сотні разів. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1—3 ступенів. Опіки, особливо у перші кілька діб, схожі на термічні. Для них характерна гіперемія (почервоніння), водянисті пухирі. Опіки з’являються на вражених ділянках тіла не одразу після контакту, що б могло попередити подальший контакт з рослиною, а через 1—2 дні, розвиваючись поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань.

Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною і прикрити цю ділянку одягом або пов'язкою. Потім уражені ділянки шкіри необхідно промити великою кількістю води, бажано з додаванням невеликої кількості соди. У такому розчині кумарин, його похідні і ефірні масла розчиняються краще, а тому більшою мірою і швидше віддаляються з шкіри. Потім уражені місця доцільно змастити будь-яким засобом від опіків  і виключити вплив сонячних променів не менше ніж протягом 2 діб.

Борщівник негативно впливає на біорізноманіття. Ця рослина, завдяки потужній наземній масі, витісняє місцеві види не лише трав’яних, а й деревних порід з території і не дає їм розвиватись. Він легко пристосовується до будь-яких умов, йому не страшні ні заморозки, ні посухи, росте на будь-якому ґрунті. Великі і широкі листки борщівника розпускаються навесні раніше за інші рослини (трави), затінюючи поверхню ґрунту, на якій після його заселення рослини інших видів більше не ростуть. Під борщівником зникає навіть деревна дернина, а восени, коли його листки в’януть, грунт під ним оголюється, зазнає змиву. Так відбувається процес блокування вихідного біоценозу і формування нового.

Оскільки борщівник є небезпечним видом, необхідно регулярно вживати заходів, щоб запобігти його поширенню. Це стосується систематичного скошування, зрізування товстих коренів на глибині 10-15 сантиметрів, випасання худоби (молоді листки поїдають вівці та корови). Найефективніший засіб боротьби — хімічний. При появі першої розетки рослину належить обробити гербіцидами суцільної дії, а саме - препаратами гліфосатної групи.

Якщо ж упустили момент і рослина зацвіла, то скошену квітку (борщівник цвіте з липня і майже до вересня) обов'язково треба спалювати, бо насіння дозріває навіть тоді, коли він скошений.

Якщо ж ви, знищуєте борщівник, пам'ятайте, що потрібно одягнути одяг, який буде максимально закритий, закритого типу взуття, а також рекомендуємо користуватися захисними окулярами та маскою для обличчя. У разі прямого контакту зі шкірою та виникнення опіків негайно звертайтеся до лікаря.

Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області нагадує, що згідно із статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного Кодексу України, знищення борщівника Сосновського є компетенцією міських, селищних, сільських голів. Вони повинні домогтися від власників земельних ділянок, на яких розповсюджується шкідлива рослина, її знищення. Землевласники і землекористувачі, які не вживають заходів із боротьби з бур'янами, у т. ч. із борщівником, несуть адміністративну відповідальність за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Бережіть своє здоров'я та уникайте неприємних зустрічей!