65 років тому, 14 квітня 1960 року в лісі поблизу хутора Лози, що в Бережанському районі на Тернопільщині, відбувся бій підпільної боївки УПА. Проти трьох підпільників — подружжя Петра Пасічного та Марії Пальчак, а також Олега Цетнарського, було кинуто сили оперативної групи Управління КГБ у Тернопільській області та 12-го мотострілкового Римнікського загону внутрішньої охорони МВС СРСР (останній у 1956-1957 роках брав участь у придушенні Угорського повстання).

Сили були нерівними. Повстанцям вдалося поранити двох нападників, але і самі вони отримали поранення. Не бажаючи здаватися в полон, чоловіки вкоротили собі життя. Марія теж пустила собі кулю в голову, але її врятували. Переживши катування і допити, вона отримала вирок - 15 років таборів.

Цей бій стався через 11 років після офіційного наказу Головного Командира УПА Романа Шухевича про розформування останніх бойових загонів та штабів УПА. Втім, ще протягом майже двох десятиліть тривав спротив окремих повстанців, які не хотіли скласти зброї.

Боївка «Чорного» (таким було псевдо Петра Пасічного) діяла з літа 1952 року на стикові Тернопільської та Івано-Франківської областей. Мали друкарську машинку, на якій передруковували і поширювали націоналістичну літературу, даючи знати, що повстанська боротьба триває. У Петра був передавач (свого часу він закінчив вишкіл радистів УПА в Карпатах), але вже несправний. Кілька років переховувалися взимку в криївках, облаштованих на подвір’ях надійних людей.

Посилені пошуки боївки «Чорного» почалися в жовтні 1959 року після того, як Петро Пасічний застрелив лейтенанта КҐБ Віктора Стороженка в Тростянецькому лісі. Стороженко ішов до лісу на зустріч з інформатором, коли випадково наткнувся на підпільників. Пасічний вистрілив із рушниці, після чого забрав зброю і документи.

Розв’язка настала на Страсний четвер, 14 квітня 1960 року. Каґебісти за допомогою сексотів вистежили повстанців у лісі – ті ще в березні вийшли з криївки, щоб не наражати господарів на небезпеку. Біля двох сотень силовиків оточили ліс. Прочісували кожен ярок, кожен кущик. Пасічний, Цетнарський і Пальчак прийняли бій, а останні набої залишили для себе.

Довгий час цей бій вважався останнім боєм УПА. Але після відкриття архівів КҐБ з’явилася інформація і про інші випадки спротиву. Проти повстанців-одинаків кидали цілі бойові підрозділи та агентурний апарат кількох областей.

…У липні 1961 року співробітники Управління КГБ в Черкаській області ліквідували «особливо небезпечного державного злочинця» підпільника «Бродягу», який діяв на території Чигиринського та Смілянського районів – операція тривала близько тижня…

…У квітні 1965 року у селі Улашківці Тернопільської області співробітники міліції виявили криївку, в якій переховувався член ОУН – Басюк Петро. Він прийняв бій, смертельно поранив голову сільської ради, а згодом, щоб не здатися живим, підірвав себе гранатою…

… 20 років переховувався в печерах Рукомиша на Тернопільщині Юрій Михайлецький. Коли 1967 року його виявили, прийняв бій, а тоді, щоб не здатися, обгорнув голову куфайкою, облив нафтою і підпалив…

Також радимо вам почитати матеріал історика Володимира Бірчака «Останні самураї УПА»: Останні самураї УПА | Український тиждень 

Джерело: Український інститут національної пам'яті