130 років тому, 24 вересня 1894 року в селі Розгадів ( нині - Зборівської міській громаді Тернопільського району Тернопільської області) в родині священника Григорія Купчинського народився син Роман – майбутній боєць Легіону українських січових стрільців, поет, композитор і музикант, член «Пресової квартири» УСС, автор багатьох стрілецьких пісень та активний діяч української громади в США.

Його пісні, безперечно, ви чули, хоча, можливо, і не здогадувалися, хто їх автор. Бо в радянські часи їх свідомо видавали за народні, замовчуючи авторство, стрільців замінювали на козаків, а часом і взагалі викидали або перекручували слова. Так, у відомій пісні «Дівчино-рибчино молода» цензори викинули останні рядки, де герой після відмови коханої і невдалої спроби самогубства вирішує «Щоби врятуватися від спокуси, пішов записався я в «усуси». Вже про галичаночку не думаю, бо на Наддніпрянщині десять маю».

А народ все одно співав. І «Зажурились галичанки», і «Їхав стрілець на війноньку», і «Накрила нічка», і «Як з Бережан до Кадри», і навіть «Машерують вже повстанці», «Ми йдемо в бій», «Не сміє бути в нас страху», які стали бойовими маршами УПА.

Автор роману-трилогії зі стрілецького життя «Заметіль» («Курилася доріженька», «Перед навалою» (1928), «У зворах Бескиду» (1933).

Писав тексти для лялькового театру гумору і сатири «Вертеп наших днів», який у 1926 організував у Львові Левко Лепкий.

Співавтор (з Василем Софронівим-Левицьким) сценарію першого західноукраїнського повнометражного фільму «Для добра і краси», який зняв Юліан Дорош у 1936—1937 роках.

Згадуючи про полон та перебування у в’язниці написав: «Просили мене співв’язні: «Зложіть нам якусь молитовну пісню, ми собі рано її заспіваємо. І я зложив пісню «Боже великий, Творче всесвіту». Саме ця пісня вважається стрілецькою молитвою:

«Боже Великий, Творче всесвіту

На нашу землю поглянь!

Ми були вірні Твоєму завіту,

Вислухай нині наших благань

Люд у кайданах, край у руїні

Навіть молитись ворог не дасть...

Боже Великий, дай Україні

Силу і славу, волю і власть».

Роман Купчинський, безперечно, це явище в українській культурі. Син священника, він планував піти стопами батька, але хвиля Першої світової закрутила в своїй круговерті. Стіни Львівської духовної семінарії він змінив на Легіон Українських січових стрільців, де проявив себе і як вправний вояка, і як діяч культурного фронту – він був одним із творців «Пресової квартири» УСС, активним діячем «Артистичної горстки».

Його енергії і таланту вистачало на все: писати фейлетони, романи, пісні, тексти для лялькового театру і сценарії до фільмів. А ще він мав фантастичні організаторські здібності: став ініціатором створення товариства журналістів імені Франка у Львові та видавничого кооперативу «Червона Калина», на еміграції створив та очолював деякий час Спілку українських журналістів Америки, брав активну участь в діяльності Об'єднання колишніх вояків Української Армії, працював у головній редакційній колегії журналу комбатантських об'єднань Канади і США «Вісті комбатанта».

Нині ім’я Романа Купчинського повертається в наш інформаційний простір. Спеціально до його ювілею – тест «Співець «усусусів»: що ми знаємо про Романа Купчинського?»: http://surl.li/kyuslh

Більше дізнатися про автора пісень, які стали народними, у рубриці «Історичний календар»: http://surl.li/kfkqfx