Цей день встановлений Організацією Об’єднаних Націй на знак визнання сили, мужності та витримки мільйонів людей, які шукають притулку по всьому світу. Перше відзначення відбулося 20 червня 2001 року на вшановування 50-ї річниці прийняття Конвенції про статус біженців.

Протягом історії людства голод, стихійні лиха і неврожаї призводили до того, що доводилося змінювати місце проживання. Шукаючи притулку, люди опинялися в інших країнах, поза межами своєї історичної батьківщини. Закони про надання притулку біженцям особливо поважали різні цивілізації з давніх часів: від ацтеків, ассирійців та греків до євреїв і мусульман. Грецький філософ Платон понад 23 сторіччя тому писав про необхідність виявляти любов до іноземців і надавати їм захист від ворожих дій. У XV сторіччі маври та євреї залишали Іспанію через інквізицію, а пуритани в XVII сторіччі знайшли притулок у Пенсільванії. В XVIII сторіччі французька знать емігрувала через революцію. Після Першої світової війни масові переміщення людей стали регулярним явищем: наприклад, через вторгнення японської армії в Китай у 1930-х роках та внаслідок нацистської загрози під час Другої світової війни, коли мільйони євреїв та інших народів були змушені покинути свої домівки.

У XX сторіччі кількість біженців значно зросла. У відповідь на це в 1951 році було створено Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН), щоб надавати захист та допомогу мільйонам біженців у різних країнах.

Перший Верховний комісар ООН у справах біженців почав свою роботу 1 січня 1951 року, за кілька місяців до ухвалення Конвенції. У наступні десятиліття цей документ став підґрунтям для зусиль агенції, спрямованих на захист і допомогу майже 50 мільйонам біженців.

4 грудня 1952 року Данія стала першою країною, яка ратифікувала Конвенцію. З того часу 145 країн приєдналися до одного чи обох документів (Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року).

У Європі, де було ухвалено ці документи, в 1975 році налічувалося майже 2,4 мільйона біженців. Через десять років їхня кількість зросла до 10,5 мільйона, а до 1995 року кількість осіб, які отримали захист та допомогу від УВКБ ООН, збільшилася до 27,4 мільйона.

За даними Управління Верховного комісара ООН з питань біженців, у 1994 році у світі було 15,8 мільйона біженців. Серед країн, з яких люди виїжджали найактивніше, варто назвати Афганістан, Руанду та Ліберію. У 1995 році у світі було 14,9 мільйона біженців, найбільше з них прибуло з Афганістану, Боснії та Герцеговини (0,8 мільйона).

Найменше біженців у світі було зафіксовано у 2003—2006 роках. У період з 2008 до 2012 року кількість біженців у світі становила 10,4—10,5 мільйона осіб. У 2018 та 2019 роках — 20,4 мільйона, у 2020 році — 20,7 мільйона, у 2021 році — 21,3 мільйона. До трійки країн входили Сирія, Афганістан та Південний Судан.

Проблема біженців неодноразово виникала в історії України. Перший значний масовий виїзд українців за кордон був пов’язаний зі складними соціально-політичними та економічними змінами XVIII століття. Другий етап масових переселень відбувся під час Першої світової війни, коли багато українців були вимушені залишити свої домівки через обставини воєнного часу.

Та найбільший потік біженців з України стався у XX столітті. Майже 200 000 осіб змушені були покинули Україну з політичних причин та через події Другої світової війни, хтось вимушено потрапив до Європи. Після перемоги 1945 року частина з них відмовилися повертатися до срср і згодом розселилися по різних континентах.

Станом на січень 2024 року, за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у світі зафіксовано понад 6,3 мільйона біженців з України. Ця цифра відображає масштаб гуманітарної кризи, спричиненої війною, що почалася в лютому 2022 року. Більшість українських біженців знайшли притулок у сусідніх країнах, найбільше — майже 60% — прийняла Польща.

У вересні 2023 року Рада Європейського Союзу продовжила термін дії механізму тимчасового захисту для українців, які рятуються від війни, до березня 2025 року. Міжнародні організації, уряди країн, що надали притулок, та волонтерські групи працюють над забезпеченням необхідної допомоги, адаптації та підтримки для українських переселенців.

Джерело: Голос УКраїни