Напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини.

Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень, однак достаменно невідомо чи існувала вона насправді.

За відомою інформацією народилась вона 1625 року, то ж цьогоріч виповнюється 400 років від народження видатної поетеси, проте якщо вже казати про день, то точної дати теж поки невідомо. Таїна та й годі!

Однак як би там не було, Держмистецтв вирішило познайомити вас трохи ближче з цією українською мисткинею та через серію дописів розповісти все, (ну майже все) що відомо нам про Марусю Чурай (вся інформація взята з відкритих джерел).

Правда чи міф

Маруся Чурай — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень, однак щодо історичності цієї постаті то тут тривають дискусії.

Зокрема, музикознавець Леонід Кауфман доводив, що Маруся Чурай існувала, а Григорій Нудьга вважав її літературною легендою, яку створив Олександр Шаховський. Про неї нема жодних документальних відомостей, вона є своєрідним образом-символом, уособленням української жінки — творця народної поезії.

У виданні "Русский биографический словарь" є стаття історика й архівіста В. Гарського (Вадима Модзалевського) "Маруся Чурай", де він пише: "З пісень, що безумовно належать Марусі, найбільш відомі «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі», «Котилися вози з гори» та ін". У статті М. Голіцина про Марусю Чурай сказано, що вона була "імпровізаторкою українських пісень і однією з найкращих співачок свого часу".

Також автор історичної повісті "Маруся — малоросійська Сафо" Олександр Шаховський, яка була видана у 1839 році в книзі "Сто русских литераторов", на початку твору вказав, що "зміст заснований на історичних фактах". У свою чергу Шаховський відомості про дівчину одержав від Григорія Квітки-Основ'яненка, що цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї велику кількість матеріалів, які були втрачені разом з архівом письменника.

Низка українських літературознавців вважає, що Шаховський вигадав Марусю Чурай. До прикладу, літературознавець і фольклорист Михайло Возняк припускав, що "лише на фантазії побудована пісенна творчість Марусі Чураївни, якій поприписувано кілька пісень (...) Сталося це, правдоподібно, з легкої руки недосвідченого знавця України кн. Шаховського, що в повісті «Маруся, малороссийская Сафо» підсунув героїні з часів Хмельниччини цілком довільно написання згаданих пісень".

Певне світло на особистість Марусі Чурай могли б пролити матеріали сотенних канцелярій, ратушні книги та інші різноманітні письмові свідчення, але їх поглинуло полум’я велетенської пожежі, яка охопила Полтаву влітку 1658 року, через п’ять років після її передчасної смерті.

Більше про це радимо дізнатись тут: https://www.youtube.com/watch?v=EepRGpj_gfc

Джерело: Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти