,,Настільною Біблією” Організації українських націоналістів називали працю Дмитра Донцова “Націоналізм”. Його ідеями надихалися та продовжують надихатися чимало поборників незалежності України, а висновки Донцова щодо протистояння з росією не втрачають своєї є актуальності й досі.

Дмитро Донцов був уродженцем Мелітополя (нині Запорізька область). Після закінчення місцевого училища вирішив навчатися на юриста і для цього самостійно вивчив латину і грецьку мову. Вищу освіту здобував в університетах Санкт-Петербурга, Відня та Львова.

Ще студентом отримав значний досвід революційної та підпільної боротьби у лавах забороненої в російській імперії Української соціал-демократичної робітничої партії. За це був заарештований і відбував покарання у київській Лук’янівській в'язниці. Після звільнення зрозумів, що для продовження боротьби потрібно залишити російську імперію, і в 1908 році виїхав до Львова, який тоді входив до складу Австро-Угорщини. Там тоді проживало чимало політичних біженців з Наддніпрянщини. У 1914 році з початком Першої світової війни вони створили Союз визволення України (СВУ), який і очолив Дмитро Донцов. Організація мала намір всіляко наближати поразку росії у війні. Це, на думку засновників організації, було головною умовою для проголошення самостійності України.

Союз розгорнув широку інформаційну діяльність у державах Європи, видавав часопис “Вістник СВУ”. У листопаді 1914 року значним успіхом організації стала заява турецького міністра Талаат-Бея про необхідність визволення України й обіцянка надавати допомогу українцям в боротьбі за незалежність. Також СВУ проводив активну діяльність серед українських військових, які потрапили у табори для полонених у Австрії та Німеччині. З них було сформовано Синьожупанну та Сірожупанну дивізії, які під час визвольних змагань 1917–1921 років воювали за Україну.

Згодом, попри всі зусилля Донцова, почався занепад СВУ. З одного боку, це сталося через те, що початкова мета Союзу була досягнута: росія програла війну й її огорнув хаос. По-друге, більшість активістів організації були залучені у діяльність інших українських рухів та установ. Тому, Дмитро Донцов у 1918 році відправився до Києва, де працював в урядових структурах Гетьманату Павла Скоропадського та очолював Українську телеграфічну агенцію. Протягом 1919–1921 років керував роботою Українського пресового бюро при посольстві Української Народної Республіки у Берні в Швейцарії.

У 1922 році він повернувся до Львова, редагував журнали “Літературно-науковий вістник” і “Заграва”, друкувався у німецькій, швейцарській та польській періодиці. Багато писав про походження нації та суть національної ідеї. У його статтях послідовно викладалося бачення незалежної України. Саме з подачі Донцова у вжитку з’явилися поняття “свідомий українець” та “політична нація”. У 1926 році він пише свою головну працю: “Націоналізм”. Її твердження згодом лягли в основу ідеології Організації українських націоналістів та Української повстанської армії.

У творах Донцова багато уваги приділялося послідовній критиці російського імперіалізму та закликам до повного політичного і культурного відокремлення від росії. Автор вважав, що доки українці бодай культурно залежатимуть від москви, доти Україна не здобуде справжньої свободи і незалежності. Він попереджав, що з росією не можливо йти на жодні компроміси, оскільки будь-яку поступку росія сприймає як слабкість. Оцінюючи бурхливі події 1920–1930-х років, Донцов першим дав точну оцінку радянському політичному режиму: “В большевизмі можна доглянути всі риси російського фашизму” – писав він у статті “Партія чи Орден?” у 1933 році.

Особливо популярними твори Донцова були серед патріотично налаштованої української молоді, яка переписувала, поширювала і напам’ять вчила його тексти. Серед таких прихильників був і майбутній лідер ОУН Степан Бандера.

Після Другої світової війни Донцов виїхав до Канади. Жив у Монреалі і викладав літературу у місцевому університеті. Цього дня, 51 рік тому Дмитро Донцов помер. Поховали філософа та публіциста на українському кладовищі в містечку Саут-Баунд-Брук у США.

Проживши чимало часу вдалині від Батьківщини, Дмитро Донцов горів ідеями здобуття Україною незалежності. На жаль, він не дожив до розпаду радянської імперії, який пророкував за свого життя. Але по собі він залишив чималий ідейний спадок, який став базою відродження української нації. Зокрема, застереження Дмитра Донцова щодо загарбницької суті московської держави вкотре і вкотре підтверджуються і сьогодні. А його концепція національної боротьби надихає тисячі патріотів виборювати свободу і незалежність України.

Джерело: Центр досліджень воєнної історії ЗСУ