Коли усе в тумані життьовому

Загубиться і не лишить слідів,

Не хочеться ні з дому, ні додому,

Бо й там, і там огонь давно згорів, —

В тобі, мистецтво, у тобі одному

Є захист: у красі незнаних слів,

У музиці, що вроду, всім знайому,

Втіляє у небесний перелив;

В тобі, мистецтво, — у малій картині,

Що більша за усей безмежний світ!

Тобі, мистецтво, у твоїй країні

Я шлю поклін і дружній свій привіт.

Твої діла — вони одні нетлінні,

І ти між квітів — найясніший квіт!

Максим Рильський

Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Він був Академіком АН УРСР та АН СРСР та свого часу очолював Спілку радянських письменників України й Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії.

Він вільно володів 13 мовами, міг перекладати із 30 мов світу. Переклав українською мовою понад двісті тисяч поетичних рядків, перекладав також повісті, романи, п'єси, проте більшість і досі його знає саме як поета.

Писати Максисм Рильський почав рано. Перша його книга з'явилася друком, коли авторові ледве виповнилося 15 років. Була це тоненька збірочка юнацьких поезій із замріяною назвою: «На білих островах».

У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій та декілька книжок поетичних перекладів.

І його творча діяльність була помічена огранами НКВС - п'ять місяців просидів у Лук'янівській тюрмі, де його вимагали зізнатись у контрреволюційній діяльності.

1932 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» митець проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він урятувався від сталінського терору й був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його товариші-неокласики — Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Микола Зеров — за кілька років були репресовані й знищені радянською владою.

Однак з поля зору Рильського не випускали. На початку жовтня 1947 року газета «Радянська Україна» надрукувала статтю «Про націоналістичні помилки М. Рильського», де його звинувачували у «буржуазному об'єктивізмі, відсутності більшовицької партійності і забутті істини, що змістом радянської ідеології і культури була більшовицька ідейність… він не оволодів основами марксистсько-ленінського світогляду… не позбувся впливу буржуазно-націоналістичної ідеології».

Та попри це поетові двічі було присуджено Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва, а 1960 року — Ленінську премію в галузі літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва за збірки віршів «Далекі небосхили» (1959) та «Троянди й виноград» (1957). Крім «офіційної» поезії поет творив і глибоко патріотичну, яку декламував тільки з пам'яті окремим близьким і не довіряв паперу та забрав із собою в могилу.

Загалом же залишив після себе понад 40 збірок віршів, чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства.

Також радимо переглянути відео "Максим Рильський. Революціонер чи самозаглиблений поет?": https://www.youtube.com/watch?v=xQYmToB-4_k

Джерело: Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти