Сьогодні, 24 березня, відомому українському композитору й аранжувальнику, лідеру популярного гурту «Ватра» Ігорю Білозіру виповнилося б 70 років. На жаль, 25 років тому його життя трагічно обірвали в центрі Львова.

Ігор Білозір народився в Радехові на Львівщині, був четвертою дитиною в родині. Вже змалку він любив музику – в сьомому класі створив свій музичний гурт, грав на шкільних вечорах і весіллях. Якось на весняних канікулах приніс свої пісні на Львівське обласне радіо, де радіоведуча Марта Кінасевич запропонувала зробити студійний запис кількох пісень, які прозвучали в передачі «Мікрофон для всіх». Ця зустріч допомогла талановитому школяреві повірити у власні сили і покликання.

Після загибелі Володимира Івасюка, Ігор Білозір став одним із тих, хто перехопив естафету відродження стильної і сучасної української пісні. Його «Пшеничне перевесло», «Мамина світлиця», «Весільний марш», «Ніби вчора, моя мамо» і «Коханий» співали по всьому Радянському Союзу й не тільки. Водночас у репертуарі гурту принципово не було «совєцьких» пісень і пісень російською мовою. Колектив відвідав із концертами Німеччину, Польщу, Угорщину, Канаду та США. Також «Ватра» двічі виступала в Афганістані перед радянськими військовими, а пізніше й перед ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС.

Ігор Білозір був творчою людиною, неформальною і неформатною. На нього намагалися «вплинути»: звільняли з роботи, обмежували гастролі, вилучали з репертуару «сумнівні» твори (особливо це було відчутно, коли в «опалу» потрапив один із улюблених поетів Білозіра – Богдан Стельмах, на слова якого було написано більше двадцяти пісень). Він же завжди лишався самим собою: вільний у творчості, дуже гостинний, любив казки і вірив у перемогу Добра над Злом. Був різнобічно розвиненою особистістю – у 1985 році знявся в фільмі «Кармелюк» у ролі придворного співака Митницького.

У травні 1990 року Білозір стажувався в Канаді та США, співпрацював із фірмою «Євшан» (Монреаль, Канада). Тоді ж познайомився з Квіткою Цісик, яка записала його пісню «Коханий» на вірші Петра Запотічного. Вони домовлялися про подальшу співпрацю, гастролі в Україні, але на заваді стала хвороба співачки. Ігорю теж пропонували лишитися, але він повернувся в рідний Львів – писав пісні, підтримував молодь, очолював або входив до складу журі фестивалів і конкурсів.

Створив Музично-мистецький центр «Ватра», куди ввійшли однойменний популярний ансамбль, перший український дитячий музичний театр «Діти Землі», студія звукозапису, а також низка молодих виконавців та інших мистецьких колективів. Багатьом талановитим музикантам пісні записували безкоштовно.

Його життя трагічно обірвалося в травні 2000 року. 8 травня у львівській кав’ярні «Цісарська кава», де Білозір із друзями заспівали за столом його пісню «Перший сніг», на композитора накинулися двоє росіян, Дмітрій Воронов і Юрій Калінін, яким «заважали хохляцькі пісні». Після конфлікту в кав’ярні вони наздогнали митця на вулиці по дорозі додому і жорстоко побили. Лікарі 20 днів боролися за життя, але 28 травня серце Ігоря Білозіра зупинилося.

Вбивці отримали 10 і 8 років позбавлення волі, але були достроково звільнені через 2 та 5 років відповідно.

Проте залишилися пісні, які в найтемніші часи застою будили в душах українське і нагадували, хто ми є. Детальніше про життя і творчість Ігоря Білозіра читайте в нашій рубриці «Історичний календар»: https://surl.li/mhwdjv