У березні 2022 року білоруські добровольці створили в Україні батальйон, який назвали іменем Кастуся Калиновського. Згодом це добровольче формування було розширене до полку і увійшло до складу Збройних Сил України.

Хто ж такий Кастусь Калиновський і чому він став символом боротьби білоруських добровольців з російською агресією?

Кастусем його називали білоруські повстанці після того, як він у ХІХ сторіччі очолив їхню боротьбу з російським самодержавством і став національним героєм. При народженні він отримав ім’я Вінцент Костянтин. З’явився на світ майбутній ватажок визвольного руху 2 лютого 1838 року в сім'ї шляхтича Симона Калиновського в селі Мостовляни (нині Підляське воєводство у Польщі). Тоді ця територія входила до складу російської імперії, яка заволоділа нею після чергового поділу Речі Посполитої наприкінці XVIII століття.

Під час навчання на юридичному факультеті Петербурзького університету Калиновський брав участь у діяльності підпільних студентських гуртків. Вони готувалися до боротьби за звільнення польських земель від московської тиранії. Здобувши освіту, Калиновський хотів влаштуватися в адміністрацію російського генерал-губернатора у місті Вільно (тепер Вільнюс), розраховуючи використати посаду в інтересах повстанської діяльності. Але отримати бажану роботу він не зміг, бо в адміністрації начебто зажадали за це дуже великий хабар.

Однак перебування Калиновського у Вільні не було марним – там він познайомився із заможною родиною Ямонт. Глава сімейства Тадеуш Ямонт заприятелював з Кастусем і всіляко підтримував його підпільну боротьбу. Навесні 1861 року Калиновський повернувся до рідного села і створив революційну організацію, що ставила за мету звільнення білорусів від російського ярма. Для цього, він планував підняти селянське повстання проти царської влади на землях, заселених білорусами, українцями та литовцями.

Разом з однодумцями Калиновський почав нелегально випускати першу в історії газету білоруською мовою “Мужыцкая праўда”, яку поширювали по селах. У ній йшлося про жорстокість та деспотію російської імперської влади і містилися заклики до боротьби проти неї. Підписував Кастусь свої тексти псевдонімом: “Яська-господар з-під Вільна”.

У 1862 році Калиновський приєднався до Центрального національного комітету (ЦНК) – організації, яка прагнула вибороти право народів російської імперії на самовизначення. Кастусь очолив провінційний комітет ЦНК, який готував повстання в Литві та Білорусі.

У січні 1863 року повстання таки почали польські революціонери, які влаштували серію нападів на російські окупаційні гарнізони. Комітет Калиновського підтримав цей виступ і долучився до повстанців. Кастусь вирізнявся з-поміж інших ватажків рішучістю і мав найбільшу підтримку селян. Особливо злагоджено повстанці Кастуся діяли у Гродненській губернії (Гродно – нині обласний центр Білорусі). Коли російська влада оговталася від нападів, то взялася за жорстке придушення повстанського руху.

“Вони всі палко любили Батьківщину та були героїчно віддані справі, – писала про повстанців у своїх “Спогадах” Людвіка Ямонт. – Це були люди шляхетні, видатних здібностей, незвичайної сили духу. Їх втрата стала справжнім лихом для краю. Завмирає серце, коли усвідомлюєш масштаби нещастя народу, чий цвіт потоптав ворог".

Російським військам вдалося розбити більшу частину повстанських загонів, але Калиновський не полишав намірів зібрати нове військо. Втім, становище було дуже складним: російська влада буквально оголосила полювання на білоруського повстанського ватажка. Тож друзі дістали для Кастуся паспорт на чуже ім’я, аби він виїхав за кордон і врятувався від арешту. Але він відмовився і заприсягнувся боротися за волю білоруського народу до кінця. Він мав добре законспіроване житло при одному з монастирів і переховувався там, аж поки зрадник не виказав його царській таємній поліції. У ніч на 29 січня 1864 року Калиновського заарештували.

У в’язниці він відмовився від співпраці з російськими жандармами і не видав нікого з побратимів. Відтак, розгніваний впертістю Калиновського, російський генерал Муравйов, який очолював каральну операцію у Вільно, наказав повісити Кастуся. Рівно 160 років тому, 22 березня 1864-го, Калиновського стратили на площі у Вільно. Йому було 26 років.

Попри свій молодий вік, Кастусь зміг організувати збройний опір російському поневоленню, ставши справжнім національним героєм білоруського народу. Сьогодні його справу продовжують білоруські добровольці, які пліч-о-пліч з українцями б’ються за свободу та незалежність.