До уваги:одні з найпоширеніших міфів.

Міф №: Гельмінти живуть лише в брудних умовах.

Насправді - інфікуватися можуть усі, так як причиною може бути не лише недотримання правил санітарії та особистої гігієни, а й при вживанні продуктів харчування ( недостатньо промиті овочі, фрукти, недостатньо термічно оброблене м’ясо, риба), зараженої води і т. д.

Міф №2: Гельмінти є небезпечними для всіх людей.

Інфікуватися може кожна людина, але ж ми спостерігаємо , що насправді не всі хворіють. У деяких людей гельмінти можуть паразитувати всередині протягом кількох років без прояву жодних симптомів. Що на це впливає? Перш за все це здоровий спосіб життя , дотримання правил особистої гігієни. До несприятливих факторів є проблеми з ШКТ – тому важливо при їх наявності контроль ( періодичні обстеження) та лікування при потребі.

Міф №3: Гельмінтів можна «отримати» від домашніх улюбленців.

Справді –тварини як і люди хворіють на паразитарні інфекції, також вони можуть переносити на своїй шерсті частки бруду та паразитів ( яйця, цисти). Але в кожної людини ,як власника тварини, так і не власника,- рівні шанси інфікуватися. Тобто через пил , ґрунт, продукти харчування, діти під час гри в пісочниці та інші… Для власників улюбленців головне планово давати протигельмінтні препарати та частіше їх купати.

Міф №4: Всі глисти однакові й однаково лікуються.

Кожен гельмінт має свої певні особливості та різну тактику лікування – тому універсальної схеми немає, а в загальних рекомендаціях з метою профілактики паразитарних захворювань препарати не призначаються.

Міф №5: Гельмінтів можна вивести народними методами.

Ми живемо в сучасному світі, медицина йде вперед… Є багато препаратів, які дієво «боряться» з паразитами. А рослинні препарати – це звичайні біологічно активні добавки і не завжди їх вживання може надати бажаного ефекту, а інколи і завдають шкоди. Вони можуть рекомендуватися лікарем в окремих випадках як додатковий засіб, але не як основний.

Міф №6: Зараження відбувається при контакті з хворою людиною.

Так, є деякі гельмінтози при яких заражена людина може бути джерелом інфікування. Це, наприклад, ентеробіоз ( зараження гостриками) або гіменолепідоз ( зараження карликовим цип’яком). Та не завжди це так. При деяких паразитозах людина є кінцевим хазяїном або ж мають бути створені певні умови та дотримані часові проміжки, щоб інфікувати інших.

Міф №7: Якщо при одноразовій здачі аналізів нічого не виявлено – значить їх немає.

Якщо ви отримали результат калу на я/г та найпростіші і там зазначено , що нічого не виявлено це тільки означає , що в даному матеріалі їх не було, але не виключає зараження. Кожний паразит має свій цикл розвитку. Саме тому і рекомендується на мікроскопічне обстеження калу на паразити здавати 3-х разово з інтервалом 3-5 днів, при підозрі на Ентеробіоз ( інфікування гостриками) – зішкріб або методом «липкої стрічки» щодня протягом 5-ти днів до відвідування туалету.

Слід пам’ятати, що є паразити, які «проживають» не тільки в кишківнику, і виявити в калі їх неможливо. Саме тоді лікар може рекомендувати обстеження методом ІФА ( серологічний метод) , тобто виявлення антитіл до них. До інших паразитів, які також можна виявити мікроскопічним методом в калі - серологія є лише додатковим методом обстеження. Виявлені антитіла можуть свідчити не лише про їх присутність в організмі, а й імунну пам’ять про хворобу в минулому. В такому випадку співставляються лабораторні аналізи та клінічна картина та визначається подальша тактика ведення.

Міф №8: Скрекотання зубами ознака гельмінтів в організмі

Скрекотіння зубами, або бруксизм - синдром, який частіше проявляється під час сну, виникає внаслідок спазму жувальної мускулатури. Інколи під час зараження паразитами є неврологічні зміни, тому й пов’язали дану скаргу з глистами, але виникає часто через підвищену нервову збудливість ( наприклад стрес, підвищене нервове навантаження та інші). Насправді проявів ( скарг) при паразитарних інфекцій є багато, але також вони можуть свідчити і про інше захворювання. Тому діагноз ґрунтується не тільки на клінічних проявах , а й лабораторних методах дослідження.