Психологічна стійкість: як зберегти внутрішню рівновагу в складні часи

Психічне здоров'я — одна з основ нашого благополуччя, яка заслуговує на не меншу увагу, ніж фізичне. У сучасному світі, сповненому викликів, особливо важливо розуміти, як ми можемо залишатися стійкими попри труднощі.

У межах Місяця обізнаності про психічне здоров’я важливо говорити про ресурси, які допомагають нам справлятися з викликами щоденного життя. Одним із таких ресурсів є психологічна стійкість — здатність залишатися на плаву навіть у періоди нестабільності та змін.

Психологічна стійкість, або ж психологічна резильєнтність — це психічний ресурс, який ми маємо, щоб долати життєві негаразди, будувати плани та втілювати їх в життя, налагоджувати та підтримувати стосунки.

Термін «резильєнтність» був запозичений з фізики — це здатність твердих тіл відновлювати свою форму після механічного тиску. У «психологічному» ж трактуванні резильєнтність означає збереження стабільного рівня психологічної та фізичної діяльності в несприятливих ситуаціях, відсутність стійких порушень та адаптацію до несприятливих змін.

Психологічна резильєнтність охоплює чотири аспекти:

• надія: непохитна впевненість у собі, а також у тому, що маєш усі засоби і можливості досягти мети;
• оптимізм: очікування того, що, зрештою, все закінчиться добре;
• власне стійкість: не здаватися при зіткненні з труднощами і рухатися далі до мети попри невдачі;
• адаптованість: здатність пристосовуватися до можливих змін у середовищі.

Коли людина з чимось не справляється, вона може шукати джерело сили не в собі, а в чомусь іншому — алкоголі, стосунках, матеріальних речах — роблячи себе залежною від цього.
Здатність стійко переносити негаразди залежить від багатьох чинників — генів, саморегуляції, виховання, соціальних можливостей тощо. Психологічна стійкість безпосередньо не передається спадково, проте є біологічно зумовленою. Вона пов’язана з генами, які регулюють симпатичну нервову систему, гіпоталамо-гіпофізарну систему та обмін серотоніну. Ці три складові впливають, зокрема, на кількість викиду кортизолу в кров, стабільність настрою та можливість адаптуватися до стресових умов.

До того ж, не варто забувати і про зовнішні впливи. Щоранку ми прокидаємося з певною кількістю ресурсу, аби прожити цей день. Якщо в нашому житті є щось, що приносить задоволення, радість та інші приємні переживання, то цей ресурс навряд чи сягне мінімальної позначки.

Трапляється багато ситуацій, які можуть «зламати» людину. Це хвороби, втрата близьких, зруйновані стосунки чи справа життя. Але важливо, що стійкі люди можуть адаптуватися, переосмислювати, шукати резервний ресурс в собі або ж вміють спиратися на запропонований ресурс.

Поняття психологічної стійкості тісно пов’язані з поняттями сенситивності нервової системи (тобто підвищеної чутливості до зовнішніх подразників) та афективної лабільності (нестійкості настрою). Відповідно, способи їхньої корекції відрізняються, адже варто розуміти причини гострих реакцій. Задля цього варто звернутися до фахівця з ментального здоров’я.

Наприклад, за особистісного розладу ефективними будуть заходи соціальної адаптації та постійне вдосконалення навичок, що наразі сприймаються як травматичні. Якщо гостра реакція виникає через ментальне захворювання — варто вдатися до медикаментозної терапії або до її поєднання з психотерапією.

Коли людина з чимось не справляється, вона може шукати джерело сили не в собі, а в чомусь іншому — алкоголі, стосунках, матеріальних речах — роблячи себе залежною від цього. Звернутися по допомогу в таких випадках ніколи не завадить. Якщо лабільність нервової системи викликана міжособистісними конфліктами, участь фахівця тут також виправдана.

Єдиний спосіб впоратися зі складною ситуацією — це прожити та пропрацювати неприємні почуття, аби не боятися їх. Це означає на повну відчути сум та горе, а потім рухатися далі. І для того, аби спрямувати думки в протилежне русло, спробуйте розібрати ситуацію детальніше — з позиції логіки та конструктивності.

Варто прийняти те, що життя підкидає різні випробування. Ваш світ залежить саме від вас та того, як ви реагуватимете на примхи долі. Якщо вміти спиратися на джерела внутрішньої сили, то можна побачити їх у всьому.

Якщо ж ви відчуваєте, що самостійно не можете впоратися з проблемами чи психологічною травмою, яку ці проблеми викликали, не соромтеся шукати підтримки. Люди лікують людей, тому не варто долати всі негаразди наодинці. Час від часу треба роззирнутися — можливо, зовсім поруч є людина, яка охоче запропонує допомогу.

Джерело: Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб