Армія без держави, що створювалася на окупованій території, формувалася з винятково патріотичних чоловіків та жінок, здатних покласти життя за свій ідеал – незалежну Україну. В середині жовтня 1942 р. на Поліссі почали формуватися перші відділи українських націоналістів, які згодом об’єдналися в УПА.

Основних успіхів у боротьбі з окупантами повстанці досягли під керівництвом Романа Шухевича. УПА діяла на Волині й Поліссі, Галичині й Поділлі, Київщині та Черкащині, Закарпатті та Буковині, окремі рейди здійснювала до Чернігівської та Сумської областей, ведучи боротьбу на два фронти – проти Німеччини та СРСР.

Завдяки широкій підтримці населення УПА тривалий час чинила опір окупантам без жодної зовнішньої допомоги при повній перевазі обох ворогів у чисельності й озброєнні. Упівці користувалися партизанською тактикою, здійснювали диверсійні акції та рейди у ворожі тили: напади на німецькі гарнізони в селах і містах, визволення бранців, зрив акцій примусового вивезення до Німеччини українських робітників-остарбайтерів. Загалом через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. Масову участь у визвольному русі взяли молоді українські жінки. Крім українців, в УПА служили також азербайджанці, грузини, узбеки, євреї та інші. 

День Української повстанської армії – 14 жовтня – був встановлений Постановою Української Головної Визвольної Ради від 30 травня 1947 року.