12 червня 1668 року біля міста Охтирка на Сумщині козацько-татарське військо на чолі з гетьманом Петром Дорошенком здолало московитів під проводом воєводи Григорія Ромодановського.

Ще взимку 1668 року лівобережний гетьман Іван Брюховецький підняв антимосковське повстання. Дорошенко тоді був гетьманом на Правобережжі і теж був налаштований до боротьби проти москви. Козацькі лідери домовилися про спільні дії.

Лівобережні козаки взяли в облогу московські гарнізони у 14 українських містах. У більшості із них царські війська були роззброєні або знищені. У відповідь на це московський уряд затіяв каральний похід, три ворожі угрупування вирушили у напрямку Полтави, Новгород-Сіверська та Ніжина.

Ромодановський очолив військо, яке пішло на Полтаву. Наприкінці березня воєвода взяв в облогу сотенне містечко Котельва (нині – Полтавський район). Московити не могли продовжувати наступ, залишивши в тилу 5-тисячний загін, який був у Котельві.

Щоб зупинити московитів, Брюховецький підчікував військо Дорошенка. Той збирав свої полки та домовлявся про військову допомогу з кримськими татарами. Полтавський полковник Кость Кублицький у листі до оборонців Котельви писав: “Великі орди поспішаються до Вас. Надія на Бога, що друга Конотопщина неприятелям нашим москалям буде. Я про те вас, братію свою, прошу при помочі Божій протримайтеся ще трохи”.

7 червня 1668 року військо Дорошенка і Брюховецького зійшлися біля села Диканька – за 30 кілометрів на північ від Полтави. Правобережні козаки, які були незадоволені стосунками Брюховецього із москвою в попередні роки, арештували і стратили гетьмана. Дорошенка проголосили гетьманом “обох берегів Дніпра”.

З Диканьки він повів 18-тисячне козацьке військо на Котельву. Разом із ним вирушило 15 тисяч кримських татар під проводом Алша-мурзи. 11 червня козаки і татари стали за 10 кілометрів від табору московитів і провели перші сутички зі сторожовими загонами. Ромодановському повідомили, що проти нього йде велике військо кримського хана. Він розпорядився облаштувати пересувний табір із возів для свого 15-тисячного війська і почав відступати на північ – до Охтирки.

Козаки й татари наздогнали їх біля села Хухра, на переправі через однойменну річку. Почався запеклий бій, що тривав п’ять годин. Завдяки прикриттю кінноти та укріпленням із возів, основним силам московитів вдалося переправитись через річку. Ромодановський продовжив рух до Охтирки, а Дорошенко та Алші-мурза – переслідували його. Вони щонайменше чотири рази іще атакували ворога.

П’ята битва розпочалась пізно ввечері 12 червня вже неподалік від Охтирки. На цей раз Ромодановський вивів з табору частину війська. Бій тривав протягом ночі і не визначив переможця. Протягом двох днів московити втратили до 9 тисяч вояків і зрештою були змушені залишити українські землі.

Дорошенко був задоволений розблокуванням Котельви. Про його перемогу у липні 1668 року написала бельгійська газета Relations veritables. Вона повідомила, що українські козаки об’єдналися з татарами та завдали нищівної поразки армії московитів.

Після втечі Ромодановського, була знята облога українських військ і на інших напрямках. Козакам вдалося відкинути за межі Гетьманщини московські каральні війська.

Війна 1668–1669 років закінчилася підписанням Глухівського договору. Московський уряд пішов на поступки козацтву: царські залоги залишили тільки у п’яти містах, а воєвод позбавили права втручатися у справи місцевої адміністрації.