У 2004 році, після перемоги ,,Революції троянд", Грузія відійшла від проросійського зовнішньополітичного курсу та розпочала рух щодо членства в НАТО. Відносини між росією і Грузією почали погіршуватися, досягнувши дипломатичної кризи в 2008 році. Саме тоді російське керівництво вирішило дестабілізувати ситуацію в державі, розпочавши збройну агресію за допомогою місцевих сепаратистських сил у Південній Осетії, де з початку 1990-х років розміщувалися російські війська в якості ,,миротворців". Після обстрілів незаконними військовими формуваннями грузинських сил у Південній Осетії підрозділи грузинської армії 7 серпня 2008 року взяли під контроль долину Цхінвалі. 

8 серпня під прикриттям захисту осетин (багатьом з них пороздавали російські паспорти) російські війська розпочали неприховану збройну агресію проти Грузії. Авіація рф бомбила населені пункти, порти і військові об’єкти на території Грузії. Російський флот на чолі з флагманом, затопленим торік Збройними Силами України ракетним крейсером ,,Москва", атакував військово-морські сили Грузії в Чорному морі та блокував чорноморське узбережжя. Російська армія здійснила наступ з території Абхазії в напрямку м. Ґорі на шляху до грузинської столиці Тбілісі. Незважаючи на окремі успіхи грузинської армії, ворог переважав її чисельністю й кількістю озброєння. Окупанти захопили міста Ґорі, Сенакі, Поті, об’єкти Інгурської ГЕС. Збройна агресія супроводжувалася інформаційною війною рф проти Грузії. Бойові дії припинилися лише за міжнародного втручання. 

В результаті російсько-грузинської війни росія окупувала території Абхазії і Південної Осетії (визнавши 26 серпня 2008 року їхню «незалежність»), але була змушена вивести війська з інших окупованих територій Грузії. За офіційними даними, втрати зс рф у війні становили 64 особи вбитими (за неофіційними – від 400 до 1789), грузинської армії – 170 військовослужбовців убитими та зниклими безвісти. Крім того, більш ніж 118 000 людей стали біженцями. Головної мети дій зс рф – скинення президента Грузії Міхеїла Саакашвілі – росія не досягла.  

Напад на Грузію став першою відкритою збройною агресією росії проти сусідніх держав, на який міжнародна спільнота не дала адекватної відповіді агресору. Це зробило можливим продовження агресивної політики росії, що вилилося у російську агресію проти України в 2014 році.