Кіностудією "Кремінь" Кременецького Центру культури і дозвілля (керівник студії Віталій Чумакевич) створено документальний фільм "ДІМ ВІЧНОСТІ", що розповідає про унікальне єврейське кладовище засноване ще в XV столітті.

Історія єврейської громади Кременця сягає першої половини XV ст. Кременецькому єврейському цвинтарю вже півтисячі років. Розташований цвинтар на горі, поруч з козацькими могилами.

Як відомо, до Другої Світової війни у Кременці нараховувалася велика кількість євреїв. Вони почали селитися у місті у XV столітті, якраз тоді, коли Кременцю було надане Магдебурзьке право на самоврядування.

На початку ХХ за переписом населення, єврейська громада нараховувала 6 397 осіб. Це становило понад 40 відсотків жителів. У міжвоєнні роки посилився виїзд кременецьких євреїв за океан, що почався ще наприкінці ХІХ ст. Із сім’ї одного з таких кременецьких емігрантів походить всесвітньо відомий музикант Ісак Стерн.

Серед осіб, які протягом XVI—XVIII ст. очолювали кременецький кагал, було кілька відомих іудейських богословів. У місті народився, провів значну частину життя і помер знаменитий єврейський просвітитель ХІХ ст. Ісак Бер-Левінзон. Також тут проводив свою діяльність цадик Мордехай.

Проте Друга світова війна внесла деякі свої корективи і залишила значний багряний слід в історії єврейської громади Кременця. 22 липня 1942 року була знищена головна синагога, а також створено гетто, у яке зігнали євреїв з усього Кременця й навколишніх сіл. У ніч з 2 на 3 вересня 1942 року мешканців гетто вивезли на околицю міста та розстріляли. Тоді ж була спалена центральна частина міста.

У Кременці кладовище займає площу понад 2 га. На даний момент стан пам’ятників незадовільний.

„Бейт альмін”, єврейське – „дім вічності”. Так називається у євреїв цвинтар на якому поховано вірних у відповідності з єврейською традицією.

Земля на цвинтарі вважається святою. Ранні єврейські цвинтарі були розташовані за межами міста. Євреїв хоронили сидячи, а над могилою ставили кам`яний надгробок (мацеву), на котрому був надпис на івриті. У діаспорі, була традиція ховати ногами в бік Єрусалима.

Хоча єврейський квартал у Кременці був повністю знищений, але стародавній „бейт альмін” – єврейський цвинтар, розташований по вулиці Джерельна зберігся до наших днів. Розташований він на схилі гори за Хрестовоздвиженською Церквою.

На кладовищі поховані як прості євреї, так і євреї, котрі залишили в історії великий слід. Як наприклад там знаходиться могила великого єврейського просвітителя Ісаака Бер Лівінзона, що жив у ХІХ столітті. Остатні поховання відбувалися тут в 70-х роках ХХ ст.

Увесь схил гори ніби усіяний надгробними саркофагами, котрі лежать на землі і зроблені у вигляді невеличкої труни. І чим вище угору, тим більше зустрічається стел-мацевів – кам`яні плити, з написами на івриті і символами чи орнаментами рельєфно вирізьбленими на камені.

На самому верху кладовища ці стели творять цілі ряди. Мацеви, вражають уяву багатством декору, різноманітністю символіки і свідчать про мистецтво єврейських майстрів-каменярів. Одні мають прямокутний верх, інші – зрізані кути, зустрічаються також з фігурним завершенням (циркулярним або напівциркулярним) та з кутом на два скати.

У добре збережених мацевах більшу частину займає епітафія зроблена на івриті. За звичай вона розповідає про особистість покійного і його діяльність, а також це є чудове джерело генеалогічної інформації. Містить вона, як правило, 4 елементи:

-вступну формулу,

-ім’я похованого,

-дату смерті за єврейським календарем,

-благословення (євлогію).

На деяких епітафіях включені цитати з Біблії чи Талмуда, як формули похвали померлого, вираження скорботи і горя близьких померлого, впевненості у воскресінні мертвих.

Крім того на мацевах можна зустріти різні символи, котрі віддзеркалювали релігійний і громадський статус померлого, його професію. Зірки Давида, котрі видніються на мацевах, свідчать про те, що ці могили повстали не раніше кінця ХІХ, початку ХХ століть.

Джерело: Типовий Кременець