28* липня цього року святкуємо 1035 річницю Хрещення Київської Русі. Спробуймо поглянути на запровадження християнства з точки зору державного управління, як на масштабну реформу, перезавантаження, переосмислення ролі політичної системи.

Чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь утво­рилася внаслідок тривалого процесу первіс­нообщинного ладу та формування класового суспільства у східних слов’ян. Розвиток феодальних відносин, а також переростання органів племінного управління в державні органи сприяли перетворенню союзів племен у “княжіння” державного типу. Дійсно, протиріччя того часу в різних сферах (соціальній, економічній, політичній) підштовхували до пошуку ефективної моделі існування держави. Очевидно, князь Володимир Великий був змушений шукати спосіб, у який можна перевлаштовувати, не знищуючи при цьому основ соціальної структури.

Що ж відбувається довкола? Фактично, зміна філософії. Це проявляється в усвідомленні органами влади, власне, князем, дружиною та його найближчим оточенням необхідності модернізувати, змінити систему державного регулювання, по-новому визначити і перерозподілити завдання і повноваження між органами влади. Потужна орієнтація на те, щоб об’єднати всіх спільною ідеєю стала характерною рисою означеної реформи.

У політичній практиці і політичній теорії реформами зазвичай називають прогресивне перетворення, відомий крок до кращого. Серед наявних плюсів впроваджуваної реформи – вихід на новий геополітичний вимір, стратегічні та тактичні розробки у зовнішній політиці. Мається на увазі, що опрацювання питань полiтичних прiоритетiв i процесiв в Київській Русі вивели на перший план торговельні відносини. У фокусі була побудова системи соціального забезпечення, розбудова місцевої інфраструктури, зокрема культових споруд, за рахунок будівництва церков і монастирів. Останнє, в свою чергу, сприяло і зайнятості населення, створюючи нові робочі місця.

Звичайно, було стільки ж і мінусів – кара “інакомислячих”, нав’язування нової панівної ідеології. Однак, без нав’язування важко було б досягнути результатів. Реформи зрушуються з місця, коли люди також прагнуть змін. На місцевому рівні найповніше поєднуються духовні інтереси населення та їх культурні традиції, тому формування системи управління передбачає деколи рішучі кроки, дієву політику.

Цікавим є той факт, що реформа “Хрещення Русі” мала характерну особливiсть щодо надання прав i повноважень громадськості. Наприклад, вже в той час проводилися комунікації між владою, народом і представниками церкви. Власне, масштабні інформаційні кампанії щодо впровадження християнства, просвітницькі лекції для міщан з метою популяризації “об’єднуючої ідеї”. На виході проекту “Хрещення Русі” мала бути сформована релігійна “об’єднуюча ідеологія”. Останнє проявилось яскраво і підтверджується тим фактом, що християнська церква в Києво-Руській державі стала не лише суспільним, але й державним інститутом.

Такі кроки з боку князя в контексті сучасних досліджень особливо актуальні, лише у ХХІ столітті стало остаточно зрозумілим органам влади і самій громадськості, що без участі громад у формуванні й реалізації державної політики, досить складно врахувати потреби й інтереси громадян. Сучасний дослідник Джеймс Грунінг в своїх публікаціях згадує про три фактори, завдяки комунікації і спілкуванню людей між собою, що можуть перетворити латентну (приховану) громадськість на активну: усвідомлення проблеми, усвідомлення обмежень і рівень включеності. З іншого боку, у підвищенні мобільності та активності населення закладені і певні ризики.

Згадаймо історію –  це були не одночасні, а довгострокові зміни, що не проходили “гладко” і відбувалися в декілька етапів. Для проведення зазначеної реформи князь Володимир та його найближче оточення застосовували практики й досвід інших країн, в тому числі використовуючи зовнішню й внутрішню фінансову допомогу. Ідеологічна база була опрацьована, по суті, священнослужителями з боку Візантії, Греції, Болгарії.

Недаремно й вибір релігії “об’єднуючою”. У всі часи це є формування світогляду, складання цінностей. Тому не буде перебiльшенням стверджувати те, що Хрещення Русі, по праву, є першим національним мегапроектом зі спільною ідеєю, що дозволила перезавантажити систему і певний час йти в ногу з економічними та полiтичними змiнами у світі.

*День хрещення Київської Русі – України: державна пам’ятна дата в Україні на честь хрещення Русі, що відзначалася щорічно 28 липня – у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. У 2023 році ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, за яким дата відповідає 15 липня.

Марина Кондратенко, науковий співробітник Краєзнавчого музею ім.В.Кричевського.

За матеріалами: https://uain.press/articles/hreshhennya-rusi-perezavantazhennya-891407