16 квітня 1710 року на козацькій раді біля міста Бендери (нині – Молдова) було укладено “Договори і Постановлення прав і вольностей Війська Запорозького”, які більш відомі під назвою “Конституція Пилипа Орлика”. Це була угода, що визначала здійснення влади гетьманом Пилипом Орликом, його взаємовідносини зі старшиною та козаками Війська Запорозького. По суті, документом засновувався політичний устрій майбутньої козацької держави.

Пилип Орлик протягом багатьох років був Генеральним писарем і близьким соратником гетьмана Івана Мазепи. Після смерті останнього, саме кандидатуру Орлика на посаду гетьмана підтримала більшість полковників та сотників. Тоді ж Рада старшин схвалила “Договори і Постановлення”, що визначали права і обов’язки гетьмана, усієї верхівки Війська Запорозького та козаків. Документ уклали староукраїнською мовою та латиною. Підписав його Пилип Орлик, а від старшини і козаків – кошовий отаман Кость Гордієнко. Затвердив угоду і тодішній союзник українців – шведський король Карл XII. У документі йшлося про суверенну козацьку республіку, яка зберігала протекторат правителя – Швеції. Карл ХІІ підтвердив своє покровительство спеціальним дипломом.

“Конституція” обмежувала права гетьмана, окреслювала його обов’язки та визначала майбутній лад козацької держави. Складався документ з преамбули й 16 розділів. Згідно з ними, законодавча влада надавалася Генеральній Раді, що виконувала роль парламенту. До неї входили: полковники від кожного полку, генеральні радники (делегати від полків “з людей розважливих і заслужених”), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі. Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Генеральною старшиною. Всі юридичні справи належали до компетенції Генерального суду.

“Французькі просвітителі ще навіть не наважувалися на розробку тих громадянських ідей, що були закладені в “Конституції Орлика”. Уперше в Європі було вироблено реальну модель вільної, незалежної держави, заснованої на природному праві народу на свободу і самовизначення, модель, що базувалася на незнаних досі демократичних засадах суспільного життя”, – вважав історик Володимир Замлинський (1930–1993).

За “Конституцією Пилипа Орлика” територія Війська Запорізького визначалася за Зборівським договором 1649 року, і охоплювала терени Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. У положеннях основних статей проголошувалася незалежність України від московського царства і Речі Посполитої. Також документ закріплював відокремлення православної церкви козацької держави від московського патріархату.

Ухвалення “Конституції Пилипа Орлика” стало примітною подією, яка засвідчила політичну зрілість українців. Адже цей документ зміг поєднати козацькі вольності з системою тогочасного державного управління Гетьманщини. У ньому чи не найперше в Європі було оформлено принцип розподілу гілок влади. Також, “Конституція” демонструє, що демократичні традиції і досвід державотворення українського народу має багатовікову історію.