Небезпека лейкозу ВРХ!

Серед вірусних захворювань сільськогосподарських тварин лейкоз великої рогатої худоби посідає одне з основних місць в Україні.

 Лейкоз – інфекційна з повільним перебігом хвороба, яка характеризується ураженням кровотворної системи, утворенням пухлино подібних новоутворень в органах і тканинах організму.

Лейкоз корів заразний для всіх представників цього виду, а також для дрібної рогатої худоби. Свою патологічну дію вірус починає проявляти при зниженні імунітету і реактивності організму корови. Вражає як молодих особин, так і дорослих тварин усіх видів порід та селекцій. Як правило, до захворювання схильні найчастіше тварини віком від 3 до 7 років.

 Як передається захворювання?

При лейкозі великої рогатої худоби існує два шляхи передачі вірусу: вертикальний – від матері до плоду і горизонтальний – від однієї тварини до іншої. Основним у поширенні інфекції в природних умовах є горизонтальний шлях – контактна передача. Вірус лейкозу може передаватися від однієї тварини до іншої внаслідок спільного випасання худоби, контакту тварин між собою, користування загальним водопоєм, через молоко, посуд.

Захворювання характеризується протіканням у прихованій формі. При впливі факторів навколишнього середовища і внутрішніх процесів починає відбуватися активізація патогенної мікрофлори, що провокує розлади у функціональних органах кровотворення.

Корови хворі на лейкоз страждають від різкого погіршення загального стану, підвищеної втомлюваності, порушення травних функцій. Крім того, знижуються надої, у тварини починається анорексія, вона страждає від розладів шлунку.

Для того, щоб уникнути захворювання на лейкоз у своєму господарстві, необхідно дотримуватись певних вимог і перейматись здоров’ям своєї годувальниці.

Оздоровчі заходи щодо лейкозу базуються на лабораторних дослідженнях крові від великої рогатої худоби із наступним вилученням позитивно реагуючої худоби із загальної череди. Ізолювання інфікованих тварин від неінфікованих на підставі результатів лабораторних досліджень залишається основним методом боротьби з лейкозом ВРХ в усьому світі.

В Україні дослідження на лейкоз у благополучних господарствах та приватному секторі проводяться один раз на рік.

Лабораторну діагностику лейкозу проводять за допомогою реакції імунодифузії (РІД) та імуноферментного аналізу (ІФА).

В разі отримання позитивних результатів лабораторних досліджень інфікованих тварин ізолюють від здорових та здають на забій. На жаль, лейкозом часто хворіють високопродуктивні тварини.

Вірус лейкозу стійкий до дії низьких температур, але чутливий до високих (кип’ятіння, пастеризація) і дезінфектантів у звичайних концентраціях. Тому санітарна обробка та знезараження інструментів, господарського інвентарю і приміщень дезінфікуючими розчинами - один зі шляхів профілактики зараження лейкозом.

 Чи лікується лейкоз у ВРХ? Лікування при лейкозі відсутнє. Не має безпечних і ефективних профілактичних вакцин проти захворювання.

Людям від вживання молока і м’яса хворих тварин слід утриматися, оскільки заражена тварина дає небезпечну продукцію, адже у процесі розвитку онкологічного захворювання в організмі тварини накопичуються шкідливі речовини - токсини.

Збудник лейкозу гине при термічній обробці, а від токсинів позбутися ніяк не можна, тому краще не їсти м’ясо і не пити молоко від корів, хворих на лейкоз, і в жодному разі - не давати його дітям. Молоко від корови, хворої на лейкоз, необхідно кип’ятити протягом 5 хвилин, а далі використовувати тільки як корм для тварин.

Відомо, що хворобу краще попередити, ніж з нею боротися. Тому особливу увагу при боротьбі з лейкозом ВРХ необхідно приділити профілактиці захворювання. 

За даними МЕБ і діючої в Україні інструкції, найефективнішими заходами для недопущення зараження стада вірусом лейкозу є:

• щорічне дослідження (скринінг) тварин на наявність антитіл до збудника;

• суворе дотримання правил біобезпеки під час діагностичних маніпуляцій, взяття крові, вакцинації та інших видів ін’єкцій, прикріплення вушної бірки тощо;

• проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;

• проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв;

• чітке дотримання ветеринарно-санітарних вимог на фермах;

• імпорт тварин лише з благополучних щодо лейкозу регіонів/господарств/стад.

Під час імпортування тварин слідкувати за виконанням таких умов:

• тваринам, що імпортуються, були проведені тести на лейкоз (за 30 днів до відвантаження) і результати виявилися негативними;

• сперма ВРХ, що закуповується, має походити від серонегативного щодо лейкозу бугая-плідника, а сама тварина бути зі стада, вільного від лейкозу;

• обов’язкове карантинування завезених тварин у термін 30 днів і їх дослідження згідно чинної інструкції.

Господарство, ферму, стадо вважають оздоровленими від лейкозу після вивезення усіх хворих тварин та отримання двох поспіль негативних результатів серологічного дослідження усіх тварин стада (господарства, ферми) старше 6-місячного віку, що було проведене з інтервалом 30–45 днів.