З 28 січня по 3 лютого 1929 року у Відні пройшов Конгрес українських націоналістів, який ще називали Першим Великим збором. Учасники цієї зустрічі ухвалили історичне рішення – вони оголосили про створення Організації українських націоналістів (ОУН). Головою організації обрали полковника Армії УНР Євгена Коновальця.

Конгрес у Відні готували протягом двох років, зокрема, під час конференцій в Берліні та Празі. До роботи були залучені представники Української військової організації, Леґії українських націоналістів та молодіжних товариств, які діяли у Чехословаччині.

Загалом до Відня прибуло 30 делегатів. З них 16 учасників представляли Галичину, яка на той час входила до складу Польщі, а 14 – підрадянську Наддніпрянщину. Відтак, Конгрес став по-справжньому об’єднавчим для представників різних українських земель.

Більшість засновників ОУН брали участь в Українській революції 1917–1921 років, служили в Армії УНР або Українській Галицькій армії. Це переважно молоді люди, які вели активну громадську діяльність у таборах для інтернованих вояків, а потім українських організаціях у Польщі та Чехословаччині. Були й старші, як-от генерал Микола Капустянський.

Організація вбачала мету своєї діяльності у здобутті незалежності України. Досягти її прагнули через національну революцію. В основу ідеології поклали теорію українського націоналізму Дмитра Донцова – нація проголошувалася найвищою цінністю.

Члени ОУН розгорнули мережу ідеологічної та військової підготовки. Вони проводили підпільну організаційну та просвітницьку роботу. В окремих випадках організовували акції саботажу на українських землях, зокрема, бойкоти шкіл, де не викладали рідною мовою. Також члени ОУН виступали на судах і доводили право українців на власну державу.

Відомо, що лише за шість місяців від вересня 1938 року оунівці організували і провели 456 масових демонстрацій та мітингів, здійснили 52 саботажних та 55 бойових актів. Тоді ж ОУН проводила роботу задля проголошення на території Закарпаття державного утворення – Карпатської України. Для її захисту поборники української незалежності створили воєнізоване формування “Карпатська Січ”, якому довелося протистояти переважаючим угорським військам.

Закордонні представництва ОУН вели пропагандистську роботу в найвпливовіших країнах світу від Балтії до Центральної і Західної Європи. Осередок організації діяв навіть на Далекому Сході – у Маньчжурській державі (нині територія розділена між Китаєм та росією). На основі місцевих українських організацій був сформований батальйон “Далекосхідна Січ”. Він мав на меті звільнити від радянської окупації сусідню з Маньчжурією територію Зеленого Клину, де жило понад 300 тисяч українців. Там прагнули відновити Українську Далекосхідну Республіку, яка існувала у 1917–1922 роках.

Під час Другої світової війни ОУН розраховувала використати конфлікт між Німеччиною та СРСР для оформлення української державності. Та втілити цей задум не вдалося. Після проголошення Акту відновлення Української держави у червні 1941 року у Львові, нацисти заарештували лідерів українських націоналістів, зокрема Степана Бандеру.

Згодом ОУН підтримала і долучилася до створення Української повстанської армії (УПА). Вона розгорнула збройну боротьбу з окупантами спочатку на Волині й Поліссі, а згодом – на всій території України. Попри складні умови, активна діяльність організації не переривалась аж до проголошення незалежності України у 1991 році. Відтак, ідея засновників ОУН про незалежну соборну державу втілилася в життя і надихнула мільйони українців на боротьбу за волю і самостійність.

Джерело: https://www.facebook.com/AFUmilhistory/