Сьогодні, 02 лютого 2024 року, у виставковій залі Кременецького краєзнавчого музею пройшов вечір пам’яті «Віддав життя за Україну». Меморіальний захід приурочено нашому краянину, загиблому герою Максиму Кірчику (03.02.1990 - 13.02.2023), учаснику російсько-української війни.

Зима 2022 року, лютий... Жорстокий безбожний ворог з російської федерації напав на всю територію України і досі руйнує її.

Український народ як одне єдине ціле став на захист своєї території. Ця війна для нас священна, вона змінила не лише українців, а й увесь світ. Солдати добровольчих загонів та регулярної української армії щоденно віддають життя за кожного з нас.

Трагедія родин загиблих воїнів – це трагедія нашого міста, громади, усієї нашої держави. Обездолені жінки, осиротілі діти, матері в чиїх очах вічна скорбота – результат жорстокої війни , яку веде росія з Україною .

Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Вони заслуговують, щоб про них пам’ятали.

Найвищою нагородою тих, хто уцілів - є життя, а для загиблих – пам'ять.

Скільки б часу не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з війни.

Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя.

Так і зірка Максима Кірчика спалахнула на небосхилі, яскраво горіла та й погасла.

Відійшовши в 33 за межу вічності, він залишив по собі вагомий спадок, його добрими вчинками, неперевершеним талантом, гідним подвигом, так і не доживши, не долюбивши…

На заході, приуроченному пам’яті Максима Кірчика, було сказано багато теплих слів….

У залі була присутня родина Героя: бабуся, мама Неля Петрівна та брат Олександр.

Також  на Калинівському цвинтарі м. Кременця на могилі Максима відбулося покладання квітів.

За матеріалами: https://www.facebook.com/kremenetsmuseum?locale=ru_RU