,,Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражданням і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь”.

Строки, які відлунюють болем розлуки з рідним краєм та любовʼю до нього, — знайомі сьогодні кожному українцю та українці, що були вимушені залишити свій дім, біжучи від війни.

Вони належать культовому дисиденту та письменнику-шістдесятнику Василеві Стусу.

Митець був одним з найяскравіших постатей у боротьбі за незалежність у ХХ столітті, а його палка промова під час показу ,,Тіней забутих предків” у Києві лишається символом нашого опору російській агресії досі.

7 січня Василь Стус міг би відзначити свої 86 років. Цього ж дня виповнюється 126 років з дня народження українського поета Володимира Сосюри.

Спадщина Сосюри постійно ревізувалася радянською владою і самоцензурою. Наприклад, поеми на біблійну тематику за життя поета не побачили світ. Із творів вилучалася національна символіка і проблематика, згадки про участь у визвольних змаганнях та заклики любити мову.

Це дві великі постаті в історії та культурі України, які присвятили своє життя боротьбі за свободу та ідентичність своєї держави.

Джерело: https://www.facebook.com/MCIPUkraine