Відзначення свята, яке виросло зі студентської ініціативи в Чернівцях до світових масштабів, уже 16 років є не лише улюбленим незалежно від віку, професії і регіону мешкання українців, а й принципово важливим.

Адже воно не є заформалізованим, не містить якихось обов’язкових заходів, і будь-хто може до нього долучитися, просто вдягнувши вишиванку. Але ця дія означатиме, що ти – українець, або солідарний з Україною, поділяєш її цінності, цінуєш її культурну спадщину.

Цього року традиційне гасло свята - ,,Вишиванка – духовна броня українців” - дуже сильно підтвердилося і відгукнулося з початком повномасштабної війни. Тобто вишиванка – це те, що захищає наші культурні кордони. А за них так само треба боротися і відстоювати. ,,Ця війна вчить – уже впродовж останніх 8 років - що не можна прикриватися війною і все забороняти, …слід тримати цей культурний фронт, бо ми захищаємо, повертаємо своє і відстоюємо свої кордони як територіальні, так і інтелектуальні” (Леся Воронюк, засновниця свята).

З міркувань безпеки сьогодні не проводяться масові заходи через можливі непередбачувані ситуації та повітряні тривоги. Та все ж попри воєнний стан, День вишиванки традиційно святкують і на Кременеччині. Працівники Кременецької районної військової адміністрації також зодягнулися у свої вишиття, як символ культурного єднання з українством держави та світу.