4–11 лютого 1945 р.оку в с-щі Лівадія відбулася Ялтинська (Кримська) конференція лідерів антигітлерівської коаліції – В. Черчилля, Ф. Рузвельта, Й. Сталіна, на якій було вирішено ключові питання, пов’язані із завершенням Другої світової війни та влаштуванням повоєнного світоустрою.

Кожна із учасниць «великої трійки» – Велика Британія, США, срср – плекала власні надії щодо «впорядкування» світового співжиття. Основними блоками проблем, що розглядали, стали: заснування Організації Об’єднаних Націй, повоєнна доля Німеччини, утворення єдиного уряду та визначення майбутньої території Польської держави, вступ срср у війну проти Японії.

Результати переговорного процесу були вражаючими. Держави-учасниці конференції погодили час, масштаб і координацію нових потужних наступальних ударів із залученням сухопутних і військово-повітряних сил коаліції для остаточного розгрому Німеччини. Кінцевою метою проголосили ліквідацію німецького мілітаризму і нацизму. Згідно з рішеннями Ялтинської конференції передбачалось повне роззброєння, демілітаризація та поділ Німеччини на зони окупації, що згодом призвело до утворення у 1947 р. двох німецьких держав: ФРН і НДР. Східну Пруссію (нині – Калінінградська область, рф) передавали радянському союзу. Також було вирішено проблему щодо репарацій з Німеччини з метою відшкодування збитків державам-жертвам її агресії.

Українські інтереси в м. Ялта виявлялися у двох сферах – визначення кордонів та участі в майбутній міжнародній організації безпеки. Під час перегляду територіальних змін одним з головних питань постало визначення майбутніх кордонів Польщі, яке було вирішене в цілому компромісно. Східний кордон Польщі мав проходити вздовж «лінії Керзона» з відхиленнями від неї у деяких районах від 5 до 8 км на користь Польщі. Затвердження саме такої лінії кордону між УРСР і Польщею спричинило майбутню депортацію українського населення із територій, що залишалися під контролем Варшави (Холмщина, Підляшшя, Лемківщина).

Жваву дискусію в м.Ялта викликала підготовка до проведення установчої конференції щодо створення ООН. срср зажадав, щоб разом з ним до повноправних членів ООН були залучені хоча б деякі республіки радянського союзу. Це мотивувалося тим, що Британія мала в ООН кілька голосів завдяки своїм домініонам (Канаді, Австралії, Південній Африці, Новій Зеландії). срср запропонував три кандидатури на роль членства в ООН – Литву, Білорусь, Україну. У кінцевому підсумку членами ООН стали, крім срср, лише Україна та Білорусь. Рішення і домовленості, досягнуті на конференції, зумовили вихід УРСР на міжнародну арену й майбутню її участь у заснуванні ООН.

Поміж інших було ухвалено рішення про репатріацію близько 2,5 мільйонів громадян срср, які на момент закінчення війни опинилися на території, зайнятій арміями Великої Британії та США, – радянські військовополонені, остарбайтери та громадяни срср, які зі зброєю в руках воювали на боці вермахту і здалися в полон англо-американським військам. Союзники зобов’язалися передати всіх громадян срср, яких вони виявлять у своїх зонах окупації, радянській військовій адміністрації. Навіть і тих, хто категорично не бажав знову зустрічатися з червонопрапорним режимом. Від примусової репатріації звільнялися лише ті українці, хто станом на 1 вересня 1939 року мав польське громадянство, тобто галичани й частково волиняни.

В останній день роботи Ялтинської конференції, 11 лютого, сторони підписали таємну угоду про вступ срср у війну з Японією через 2–3 місяці після капітуляції Німеччини.

Так звана Декларація про визволену Європу як частина рішень Ялтинської конференції залишила радянській стороні вільні руки в інтерпретації «допомоги» визволеним народам. Унаслідок цього срср забезпечив собі політичний контроль над окупованими ним країнами, що призвело до радянізації Східної та Центральної Європи й спричинило «холодну війну».

Отже, Ялтинська конференція мала важливе історичне значення. Вона стала точкою відліку у формуванні нової системи міжнародних відносин і сфер впливу у світі, яка отримала назву Ялтинської або Ялтинсько-Потсдамської, оскільки прийняті рішення та повоєнний устрій були остаточно затверджені на Потсдамській конференції в серпні 1945 року. Ці конференції впливали на майбутнє України, але безпосередньо не стосувалися її як самостійної держави. Створений у подальшому на основі Ялтинсько-Потсдамських рішень біполярний світ Схід – Захід був досить стійким і проіснував до початку 1990-х роках.

Джерело: Національний музей історії України у Другій світовій війні