180 років тому Тарас Шевченко писав у листі до потенційного спонсора незадовго до втілення мистецького й освітнього проєкту: «Історія Південної Русі усіх і кожного дивує своїми напівлегендарними лицарями і тим, що тут діялося, народ навдивовижу оригінальний, земля прекрасна. І усього цього ще не бачили очі освіченого люду, тоді як Малоросія давно вже мала і композиторів своїх, і художників, і поетів. Що їх так причаровувало, що вони забули своє рідне, не знаю; мені здається, якби батьківщина моя була найбіднішою на землі і наймізернішою, то й тоді вона здавалася б мені прекраснішою Швейцарії чи й усіх Італій… Навчений трохи мистецтву малярства, я розпочав видання, назване мною «Живописна Україна»…».

Ідея створення серії офортів виникла у Шевченка після подорожі Україною в 1843 році. Під враженням від побаченого й пережитого він писав до українського письменника, історика та етнографа Якова Кухаренка: «Був я уторік на Україні – був у Межигорського Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з мос…ми, щоб вони переказилися».

«Живописна Україна» мала бути періодичним виданням – своєрідною мистецькою енциклопедією, яка б виходила раз на квартал по три естампи. Шевченко обрав для видання техніку офорта, бо тиражуючи зображення говорив мовою високого мистецтва до аудиторії ширшої, ніж та, яку могла вмістити галерея.

«Я її нарисую в трьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію», — писав Тарас Шевченко Осипу Бодянському - філологу-славісту, історику, фольклористу й письменнику, якого хотів залучити до участі у проєкті.

Під час подорожі Україною Шевченко виконав ряд ескізів та начерків. Повернувшись до Петербурга у 1844 році, використав їх для «Живописної України». Шість офортів вийшли друком під спільною обкладинкою. «У Києві» та «Видубицький монастир у Києві» знайомлять глядача з українськими краєвидами та однією з найдавніших пам’яток. У «Судній раді» автор зобразив звичай розбирати позови громадою, а в «Старостах» – обряд сватання. «Казка» – оповідь про те, як солдат смерть переміг. «Дарами в Чигирині 1649 року» Шевченко нагадував землякам про право вільно будувати політичні відносини з іншими країнами, яке ми виборюємо і сьогодні. Назви та супровідні тексти під зображеннями подані українською та французькою мовами.

Джерело: https://www.facebook.com/shevchenkomuseumkyiv?locale=uk_UA