Туберкульоз – це інфекційне захворювання, викликане мікобактерією туберкульозу (МБТ), яка також відома, як паличка Коха. Захворіти на туберкульоз може кожен, але вищий ризик мають люди з ослабленим імунітетом – хворі на цукровий діабет, онкологічні захворювання, ниркову недостатність, силікоз, пацієнти після трансплантації органів, діти, люди, що часто та тривало контактують із хворими на туберкульоз (наприклад, медичні працівники), люди, що живуть з ВІЛ.

Інфікування відбувається при тісному контакті з хворим на відкриту форму туберкульозу. Такий хворий виділяє велику кількість МБТ при чханні, кашлі або розмові. Заразитися можна також при споживанні інфікованих продуктів (наприклад, непастеризованого молока тварини, хворої на туберкульоз). Але контакт із хворим на туберкульоз не завжди викликає захворювання. У деяких випадках імунна система контактної людини здатна вбити усі МБТ, що потрапили в організм. Іноді імунна відповідь стримує розмноження мікобактерій і розвивається латентна (прихована) туберкульозна інфекція. При такій формі інфікування може не бути жодних симптомів. Встановити діагноз у такому випадку допомагають туберкулінова шкірна проба (проба Манту, PPD) та аналіз крові (тест вивільнення гама-інтерферону, IGRA). У частини людей із латентною туберкульозною інфекцією розвивається активна форма захворювання на туберкульоз. Найчастіше це відбувається у перші два роки після контакту з хворим на туберкульоз. Щоб запобігти переходу латентної інфекції у активне захворювання, лікар може призначити прийом одного чи двох протитуберкульозних препаратів впродовж трьох місяців.

Туберкульоз може вразити будь-який орган (кістки, нирки, очі, статеві органи, оболонки головного мозку), але найчастіше розвивається туберкульоз органів дихання.

Основними симптомами цього захворювання є кашель тривалістю понад 2 тижні, невелике підвищення температури тіла протягом тривалого часу, нічна пітливість, невмотивована втрата ваги, утруднене дихання, кровохаркання. За появи будь-якого із цих симптомів слід звернутися до сімейного лікаря. На прийомі лікар запропонує вам заповнити анкету для виявлення потреби подальшого обстеження на туберкульоз. Для діагностики активного захворювання на туберкульоз використовують молекулярно-генетичні тести мокротиння та інших рідин організму, рентгенографію, комп’ютерну томографію, ультразвукові методи дослідження.

Встановлює діагноз та призначає лікування туберкульозу лікар-фтизіатр. Зазвичай лікування активного туберкульозу триває шість і більше місяців. Через деякий час після початку правильно призначеного лікування хворий на відкриту форму туберкульозу припиняє виділяти МБТ у навколишнє середовище і перестає бути заразним для оточуючих, тому може продовжувати звичний спосіб життя, приймаючи терапію амбулаторно.

В Україні та в інших країнах із високою поширеністю туберкульозу для його профілактики використовують вакцину БЦЖ. Це жива вакцина, яка хоч і не є стовідсотково ефективною проти всіх форм туберкульозу, проте захищає немовлят від найтяжчих форм захворювання, таких як туберкульозний менінгіт та міліарний (поширений, генералізований) туберкульоз. Рекомендований вік для вакцинації від туберкульозу 3 – 5 днів після народження.