6 серпня 1914 року у Львові розпочалося створення Легіону Українських Січових стрільців. 

На початку Першої світової війни українське населення Австро-Угорщини, під владою якої перебували землі Галичини, Буковини і Закарпаття, створили своє добровольче військове формування. 6 серпня 1914 р. у львівській газеті «Діло» з’явилося звернення «До всього українського народу», в якому закликали добровольців записуватися до лав Українських Січових стрільців. На заклик зголосилося близько 28 тис. добровольців. Австрійське командування дало згоду на створення легіону в кількості лише 2,5 тис. осіб. На листопад 1918 р. через лави легіону (з липня 1915 р. – полк) пройшло понад 9 тис. комбатантів. Поряд з чоловіками служили й жінки – загалом відомі імена 34 жінок в УСС. За час свого існування усусам вдалося стати добре вишколеним українським військовим формуванням з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською офіційною мовою та термінологією.

Упродовж 1914 – першої половини 1915 р. легіон УСС протистояв російським військам у Карпатах, де одним із найяскравіших епізодів були бої за г. Маківка. У другій половині 1915–1917 рр. легіонери брали участь у кровопролитних боях на Поділлі, зокрема й на г. Лисоня, якій судилося стати промовистим доказом звитяжності українського стрілецтва та величним символом боротьби за волю України. У 1918 році стрільці були переведені на Наддніпрянську Україну, де долучилися до національного розквіту Української Народної Республіки й Української Держави. 

Одним із символів УСС, який з 2017 року використовується в Збройних Силах України, є їхній головний убір – «мазепинка». Заслугою українського стрілецтва є поява десятків пісень, що миттєво поширювалися в народі. Безумовно першість має ,,Ой у лузі червона калина". Пісня стала гімном не лише УСС, а й нинішньої російсько-української війни. Її актуальну мету – визвольний бій проти російського агресора – поетично передає мотив-метафора ,,визволяти братів-українців з московських кайдан".