«На службі Богу й Україні». До дня народження митрополита Андрея Шептицького

Андрей Шептицький – постать велична. Польський граф, який став українським священником, відомий своєю беззаперечною відданістю українській ідеї та церкві. Народився він 29 липня 1865 року в селі Прилбичі, здобув освіту у Львові та Кракові. Змалечку прагнув стати священиком, а у 18 років обрав шлях монаха-василіанина.

Шептицький здійснив реформу богословської освіти, впровадив у церковне богослужіння живу українську мову, створив у Львові вісьмикласну класичну гімназію та підтримував українське приватне шкільництво. У 1905 році він заснував Львівський національний музей, а у 1914 році — український університет у Львові.

Під час окупації Львова російським військом у 1914 році Шептицького арештували. На засланні в Росії він продовжував свою екуменічну діяльність. У травні 1917 року зібрав собор Російської греко-католицької церкви та призначив Леоніда Федорова екзархом.

Шептицький був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. У 1914 році домовився з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі, але реалізувати її завадила війна.

Між двома світовими війнами Шептицький продовжував боротися за єдину українську державу та церкву. Він засудив Голодомор 1933 року, підтримував мистецтво, економіку, охорону здоров’я, сільське господарство та банківську справу. Під час Другої світової війни він захищав євреїв від винищення нацистами та засуджував німецьку політику на Сході.

Андрей Шептицький залишив значний внесок у розвиток української церкви, культури та громадського життя, залишаючись одним з найвизначніших діячів в історії України.