Офіційно святковим він став відповідно до Указу Президента України від 20 жовтня 2009 року під назвою «День визволення України від фашистських загарбників».
Початок вигнання німецьких військ із території України припадає на грудень 1942 року. Тоді Червона армія зайняла першими населені пункти на сході: с. Півнівка на Луганщині та ін.
У лютому 1943 року радянські війська розпочали Харківську операцію, яка не мала успіху. Остаточно вони взяли м. Харків у серпні 1943оку. Тоді ж, після Курської битви, почали просуватися на південь і захід.
У жовтні 1943 року ними була форсована р. Дніпро й уже 6 листопада зайняте м. Київ.
У січні – лютому 1944 року відбувалася Корсунь-Шевченківська операція, в результаті якої німецькі сили були витіснені з території Черкащини.
Відтак Червона армія мала успіхи в м. Одеса та на більшій частині півдня України, включно з м. Миколаїв і Херсон. У липні 1944 вона взяла під свій контроль м. Львів і Тернопіль.
У жовтні 1944 року відбулась остання масштабна битва на території України – Карпатсько-Ужгородська операція. 27 жовтня радянські війська зайшли до м. Ужгород. Відтак усталилася традиція датою вигнання гітлерівців із території України вважати 28 жовтня 1944 року хоча залишалося відвоювати ще м. Чоп – важливий залізничний вузол на межі Закарпаття, Словаччини та Угорщини.
Під час Другої світової війни українці пережили багато горя: масові вбивства, геноцид, репресії, примусові виселення, спалення цілих сіл разом із жителями, голод, смерть і страждання. Українці, перебуваючи у ворогуючих арміях, вели боротьбу за свою Батьківщину проти окупантів, які насувалися з обох боків. Україна памʼятає всіх, хто боровся, вшановує героїчний подвиг і жертовність українського народу.
Український інститут національної памʼяті рекомендує вживати в контексті цих історичних подій слово «вигнання» замість давнішого «визволення». Адже після 28 жовтня 1944 року Україна не стала вільною державою, а й надалі перебувала під радянською владою.
Джерело: Національний музей історії України у Другій світовій війні