109 років тому розпочалася Перша світова війна – одна з найкривавіших у історії людства. Приводом до її початку стало вбивство членом сербської націоналістичної групи Гаврилом Принципом спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. В організації цього теракту Австро-Угорщина небезпідставно звинуватила Сербію, якій пред’явила 23 липня ультиматум. Його умови треба було виконати до 28 липня.  

Симпатії тогочасної світової громадськості були цілком на боці Австро-Угорщини, а до Сербії ставилися навпаки – як до злочинця. Тож сербський уряд уже готувався виконати ультиматум, і якби це сталося, то на тому інцидент було б вичерпано. Однак за сербів вступилася росія, яка побоювалася втратити свій вплив на Балканах. 24 липня уряд Сербії  отримав депешу з росії з вказівкою – ультиматум не виконувати. Того самого дня в Красному Селі на околиці Санкт-Петербурга відбулося засідання ради міністрів російської імперії у присутності Ніколая ІІ. Учасники засідання прийняли рішення почати таємну мобілізацію в Київському, Одеському, Московському та Казанському військових округах. Інформація про це є в різних спогадах, зокрема, в мемуарах військового міністра у 1909–1915 роках Володимира Сухомлинова, присутнього на засіданні. Тож можна констатувати, що росія першою серед майбутніх учасників конфлікту оголосила мобілізацію.

Приховані мобілізаційні заходи здійснювалися не лише на кордоні з Австро-Угорщиною, а й у прикордонних із Німеччиною округах. Так, уже надвечір 26 липня завершилося розгортання сил Балтійського флоту, а частину сухопутних військових частин російської армії повністю відмобілізували до 27 липня. Про деякі з проведених заходів дізнався німецький посол у росії у 1907–1914 роках Фрідріх фон Пурталес. Стривожений, він негайно звернувся до міністра закордонних справ росії у 1910–1916 роках Сергія Сазонова за поясненнями. Той запевнив його під чесне слово, що мобілізація в росії не відбувається.

Австрія так і не дочекалася виконання своїх вимог та 28 липня оголосила війну Сербії. Після цього 30 липня російський імператор вже відкрито підписав указ про проведення загальної мобілізації, яка фактично тривала вже тиждень.

31 липня загальну мобілізацію оголосили у Австро-Угорщині та Німеччині, 4 серпня – у Великобританії, а 6 серпня – у Франції. Тож якщо зважати не на дату офіційного оголошення війни, а на час оголошення мобілізації, то першою розпочала Першу світову війну саме російська імперія.

Але у пропагандистських матеріалах росія звинувачувала в розв’язанні війни винятково своїх ворогів – Німеччину й Австрію. На довгий час в її історіографії закріпилася теза, що саме Німеччина розпочала дві світові війни 20 століття. Однак сучасні історики схиляються до думки, що провина за розв’язання Першої світової лежить на всіх основних учасниках конфлікту, зокрема на росії. Як вважає доктор Хезер Джонс (Лондонська школа економіки), хоча без німецької підтримки Австро-Угорщини проти Сербії ця війна не почалася б, правильно також і те, що саме росія, яка отримала з Парижа карт-бланш та провела мобілізацію, роздула австро-сербський конфлікт до розмірів Європи.

Проте ідея російського військового командування – хто першим проведе мобілізацію, той швидко виграє війну, не спрацювала. Незабаром Перша світова зі швидкоплинної перетворилася на довгу та виснажливу, що призвело до величезних людських втрат, виснаження економіки, невдоволення владою і, зрештою, її заміни. Жодних висновків із цієї історії російська влада для себе не зробила. Через 100 років вона розв’язала нову війну – нині вже проти України. Та закінчиться ця війна для росії так само, як і Перша світова.