Сьогодні, 16 лютого, вшановуємо вдячністю тих, хто є очима та голосом цієї війни – військових журналістів, пресофіцерів, офіцерів служб зв’язків із громадськістю Міноборони та ЗСУ.

Вони щодня поруч із нашими захисниками працюють на передовій. Щоденно ризикують потрапити під кулю або в полон російських окупантів. Подекуди, щоби донести голос України до світу, кладуть на вівтар правди найцінніше – своє життя. Їхні репортажі, фото і відео стають свідченнями для історії та майбутнього трибуналу – показують світові правду про російську агресію.

Цей день став пам’ятним завдяки військовому кореспонденту та редактору телерадіостудії «Бриз» Міністерства оборони України Дмитру Лабуткіну. Дмитро перший військовий журналіст цієї війни, він загинув 16 лютого 2015-го року під час виконання бойового завдання. Він був одним з останніх медійників, хто виходив із захопленого Криму. Також останнім із журналістів виїжджав з оточеного агресором Дебальцевого, до останнього моменту фіксуючи докази злочинних дій армії РФ.

За майже десять років війни в Україні загинули понад 100 працівників медіа. За даними Комітету захисту журналістів (CPJ), росія утримує за ґратами 30 журналістів. Майже половина з них – українці, захоплені після анексії Криму та під час повномасштабного вторгнення. Вони перебувають у в’язницях без зв’язку із зовнішнім світом, за тисячі кілометрів від дому. Смерть української журналістки Вікторії Рощиної в російському полоні у вересні минулого року – моторошне свідчення ціни правди про війну росії в Україні.

Ми пам’ятаємо кожного й кожну, хто не повернувся, і не забуваємо й боремося за тих, хто ще в полоні.

Національна з нагоди Дня вшанування військового журналіста відзначила почесними грамотами героїзм медійників, які висвітлюють події на фронті.

Хай усі повертаються з редакційних відряджень цілими й неушкодженими. Хай жоден важливий кадр не лишається поза увагою, а всі репортажі відображають реальність, яку ніхто не зможе спростувати.

Джерело: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення