30 липня 1920 року проголошено створення Української Військової Організації. 

Цього дня у столиці Чехословаччини Празі відбувся з’їзд українців-військовиків. З метою продовження збройної боротьби за незалежність і соборність України було створено Українську Військову Організацію. У вересні 1920 року у Львові виникла тимчасова начальна колегію УВО, яка у 1921 році була перейменована на Начальну команду, яку очолив полковник Євген Коновалець, а шефом штабу став полковник Юрій Отмарштейном. Основною територією діяльності УВО була Галичина, також Організація мала свої осередки у Чехословаччині, Німеччині, Литві, вільному місті Ґданьськ. Полковник Отмарштейн та генерал-хорунжий Юрій Тютюнник розробляли план поширення діяльності УВО також на радянську Україну, проте загибель Юрія Отмарштайна у 1922 році та арешт Юрія Тютюнника у 1923 році призупинили цей процес. 

У Галичині УВО організовувала масові акції проти польської влади, збір зброї, диверсійні акти та замахи на політичних діячів. На базі УВО та низки українських студентських націоналістичних спілок (Група української національної молоді, Легія українських націоналістів, Союз української націоналістичної молоді) в лютому 1929 року у Відні постала Організація Українських Націоналістів, яку також очолив Євген Коновалець. В якості окремої референтури ОУН Українська Військова Організація продовжувала паралельно існувати до середини 1930-х років. 

На фото: Керівники УВО з друзями й рідними: Ярослав Чиж, Парасковія Чмола, Василь Кучабський, Таїсія Юрієва, Іван Чмола, Євген Коновалець. Ворохта, 1921 рік.