Під час повномасштабної війни російські окупанти скоїли в Україні велику кількість злочинів, які можуть бути кваліфіковані як акти геноциду.
Масові вбивства в Бучі та Ізюмі, ракетні удари по залізничному вокзалу в Краматорську та по кафе в селі Гроза на Харківщині, знищення Маріуполя, що супроводжувалося бомбардуванням пологового будинку та Драмтеатру, в підвалах якого переховувалися цивільні з дітьми ‒ цей список далекий від того, щоб вважатися повним.
На депортації українських дітей з окупованих територій відреагував Міжнародний кримінальний суд, виписавши ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.
Своєю чергою, російська пропаганда не припиняє дегуманізувати та демонізувати українців та продукувати погрози застосування зброї масового ураження та заклики до вбивств.
До геноцидної риторики вдаються не лише учасники пропагандистських ток-шоу чи адміністратори анонімних Telegram-каналів. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки виявив її елементи у лексиконі представників російської влади і матеріалах, створення і поширення яких відбувається на замовлення і під контролем уряду РФ:
У російському законодавстві було виявлено низку норм, що передбачають дискримінацію українців у РФ та на окупованих територіях і створюють правову базу для вчинення щодо них злочинів, що містять ознаки геноциду.
Все це дозволяє говорити не про окремі ексцеси рядових виконавців, а про послідовну політику російської держави щодо України та українців та наявність у діях Кремля ознак геноцидальних намірів.
Джерело: https://spravdi.gov.ua/