Один із останніх віршів Івана Франка "Приємний вид" датується 8 лютого 1916 року. Написаний він був Франком у шпиталі Українських січових стрільців, де поет перебував наприкінці життя. Поруч з ним тоді були дві доглядальниці-благодійниці – завідувачка шпиталю Ірина Домбчевська та медсе­стра притулку й реабілітації вояків Софія Монджейовська, які допомагали йому з написанням творів.

Цей вірш висловлює ситуацію миру, описуючи цей стан як приємний. «Нелюдяна» війна людей подається як сварка, а мир – як приязнь. Це – підсумування попередніх Франкових поетично-полемічних розмов про війну, з приводу війни і в контексті війни.