26 квітня 1986 року – день, який змінив мільйони життів раз і назавжди, день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи.
Вона забрала тисячі життів та викрила нелюдське обличчя радянської влади, нависнувши над нею дамокловим мечем в очікуванні розпаду.
Чорнобильська трагедія стала і прикладом надзвичайної мужності — ліквідаторів та працівників станції, які ціною власного життя змогли локалізувати наслідки. Були нагороджені посмертно.
Процес осмислення того, що відбулося в Чорнобилі у 1986-му, триває. Ці памʼять і розуміння важливі не тільки для України. Вони важливі для всього світу. З 2017 року документи Національного архівного фонду, які стосуються аварії на Чорнобильській АЕС, включені до міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО «Памʼять світу».
Водночас, як розповідає дослідник Чорнобильської катастрофи Олег Бажан, основний масив архівних документів про аварію залишився у Москві – й він досі засекречений.
Зараз держава, яка ховає за сімома замками архівні документи та боїться історичної правди, окупувала Запорізьку атомну електростанцію – найбільшу в Європі та своїми діями погрожує новою ядерною катастрофою.
Роковини Чорнобиля – нагода привернути увагу до ще однієї болючої теми. Рік тому, з 24 лютого до 31 березня, Чорнобильська АЕС була окупована російськими військами. Відходячи з Чорнобильської зони, росіяни захопили в полон 169 нацгвардійців – їх вивезли у бік Білорусі. Україні вдалося повернути з полону декого з них. Проте станом на 26 березня 2023-го, за повідомленням Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС, 133 нацгвардійці, які охороняли станцію на момент вторгнення, залишалися в полоні. Рідні чекають на їхнє повернення додому!
Поведінка росіян на окупованій ЧАЕС рік тому шокувала невіглаством щодо того, на якому обʼєкті вони перебувають. Вона виразно засвідчила, чим урешті обертається незнання і спотворення історії.
За матеріалами: https://www.facebook.com/MCIPUkraine