Розбомблене. Зруйноване. Понівечене. Вкрадене…
Через безліч тортур та знущань довелось пройти нашому українському мистецтву протягом багатьох століть становлення та існування, але воно таки зуміло зберегти себе.
Вистояло. Витримало. Вижило.
Зараз українське мистецтво твориться на згарищах будинків, на потрощених долях українців та на полях бою за нашу незалежність.
Обпечене. Посічене. Заплакане. Згорьоване.
Однак своє, щире та рідне.
Мистецтво не може стояти осторонь подій, в якому воно народжується.
Мистецтво не може бездушно споглядати на війну.
Мистецтво стає рупором, який передає всій нашій країні та всьому світу нашу біль, нашу надію, нашу силу, нашу віру та наше безмежне бажання жити вільно на власній землі.
І нехай цей голос мистецтва буде почутим!
Нехай він і після нашої перемоги буде нагадувати цілим поколінням про ціну свободи, життя та про важливість миру на землі.
Плекаймо українське!
Розвиваймо українське!
Любімо українське!
Бо життя таке коротке, а мистецтво здатне жити віками...