Український політик, дисидент, публіцист, політичний вʼязень комуністичного режиму, правозахисник, народний депутат України, діяч руху опору проти зросійщення українського народу, людина, яка стала символом боротьби за незалежність України, ініціатор ухвалення Декларації про державний суверенітет України та Акту проголошення незалежності України. Разом з іншими діячами В’ячеслав Чорновіл започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників і дисидентів.

Майбутній діяч національно-визвольного руху народився 1937 року в селищі Єрки (нині – Черкаська область) у родині вчителів. Його батько походив із давнього козацького роду, а мати належала до роду меценатів Терещенків. У родині Чорноволів берегли українські традиції: святкували Різдво та Великдень, готували кутю та пекли паски. Всі святкування відбувалися вдома, бо за ці дії можна було отримати покарання.

Вʼячеслав навчився читати у чотири роки. Закінчив школу із золотою медаллю. 1955 року вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, з другого курсу перевівся на факультет журналістики.

4 вересня 1965 року під час премʼєри фільму Сергія Параджанова ,,Тіні забутих предків” у кінотеатрі ,,Україна” разом з Іваном Дзюбою і Василем Стусом виступив проти незаконних арештів української інтелігенції. За це В’ячеслав Чорновіл отримав три місяці виправних робіт.

Однією з найвідоміших праць політика є документальна збірка «Лихо з розуму». Тричі увʼязнений за «антирадянську агітацію і пропаганду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988).

1970 року В’ячеслав Чорновіл заснував, а потім був редактором підпільного часопису ,,Український вісник”. На його сторінках подавалася інформація про порушення свободи слова і прав громадян, які мала гарантувати Конституція СРСР. Також у журналі висвітлювали питання судових і позасудових репресій, становище українських політв’язнів та акції протестів.

В’ячеслав Чорновіл був одним із затриманих у січні 1972 року учасників ,,Арештованої коляди”. Йдеться про те, що в межах спланованої КДБ спецоперації з нейтралізації людей з відвертою громадянською позицією під назвою ,,Блок” з 12 до 14 січня 1972 року арештовували учасників різдвяної коляди.

1990 року політик переміг на виборах до Верховної Ради УРСР та Львівської облради. Пізніше був головою облради. 1991 року посів друге місце на виборах президента України. Від часу створення Народного Руху України (НРУ) у вересні 1989-го був членом Руху, з 1992-го – співголова, а з грудня 1992-го – голова НРУ.

25 березня 1999 року загинув у автокатастрофі на шосе під Борисполем.

У колекції Національного музею історії України зберігається вітальна листівка, яку Вʼячеслав Чорновіл, перебуваючи на засланні в Якутії, надіслав Левку Лукʼяненку в Мордовську АРСР, де той відбував покарання за ,,антирадянську агітацію і пропаганду”. У листівці політв’язень вітає свого друга з новим 1978 роком і Різдвом, а також бажає душевного спокою, витримки та розважливості.

Згадаймо і ці слова В’ячеслава Чорновола: ,,Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі”.

З жителями Кременеччини  Голова Народного Руху  (1992—1999)  України В’ячеслав Максимович зустрічався 24 березня 1994 року в районному будинку культури. На фасаді цього приміщення 24 грудня 2007 року було відкрито пам’ятну дошку Герою України В’ячеславу Чорноволу.

За матеріалами: https://www.facebook.com/mist.museum та FB Василя Олійника