9 лютого проводиться Міжнародний день боротьби з епілепсією

Відзначають у другій понеділок лютого. Ці лютневі заходи у першій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Це важливий день для підвищення обізнаності про епілепсію. Цю подію організовують міжнародні неурядові організації, зокрема International Bureau for Epilepsy та International League Against Epilepsy, які мають офіційні відносини з ВООЗ.

Епілепсія — це неінфекційне хронічне захворювання мозку, від якого страждають близько 50 мільйонів людей у світі. Для цієї хвороби характерними є періодичні напади з судомами та втратою свідомості. Вони пов’язані зі змінами у ритмі електричних імпульсів, які постійно генерує людський мозок.

Епілепсія здавна була для людей загадковим захворюванням, якому приписували містичний зміст. Цю хворобу супроводжували страх, нерозуміння, соціальна ізоляція. На жаль, в деяких країнах схожа ситуація зберігається й зараз, що знижує якість життя хворих та їхніх близьких.

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день боротьби з епілепсією?

Епілепсія згадується ще в кодексі царя Вавилону Хамурапі. Вже тоді відбувалася значна дискримінація людей, що страждали від цієї хвороби. Наприклад, їм заборонялося одружуватися та бути свідками в суді.

Люди в давнину були впевнені, що судомні напади викликають демони, які вселяються в людське тіло та отримують над ним владу. Людей, хворих на епілепсію, називали «одержимими». Згадка про це є в Євангелії від святих Марка та Луки, де описується випадок зцілення Ісусом Христом хлопчика з нападами шляхом вигнання з його тіла злого духа.

В роботах давньогрецького лікаря Гіппократа є описи недуги, схожої на епілепсію, яку цілитель називав «священною хворобою». Гіппократ намагався лікувати її трепанацією черепа, також застосовував мідь як протисудомний засіб.

Відомий лікар і алхімік Парацельс лікував хворих на епілепсію нітратом срібла. Послідовники Парацельса використовували цинк, олово, ртуть та інші речовини, які, звісно, не могли бути ефективними ліками. Тому епілепсію вважали хворобою, що не піддається лікуванню.

В епоху середньовіччя ставлення до цього захворювання було неоднозначним. З одного боку, воно викликало страх, з іншого —  вважалося властивим для людей з пророчим даром та навіть святих. Цій думці посприяло те, що багато видатних людей давнини хворіли на епілепсію. Серед них були такі знані особи, як  філософи Платон і Сократ, римські імператори Юлій Цезар та Калігула, поет Петрарка. Ця хвороба досить часто вражала  європейських монархів — королів Франції, Англії та інших держав.

 Згодом епілепсія втратила ауру «священної» хвороби, а хворих на неї стали вважати божевільними. Їх госпіталізували до лікарень як психічно хворих, і тільки в середині XIX століття в Європі з’явилися перші спеціальні лікувальні установи для хворих на епілепсію. В цей час лікарі почали проводити хірургічні операції на ділянках мозку, відповідальних за судомні стани.

В 1940-х роках дослідження головного мозку людини довели, що ураження деяких його ділянок, зокрема, скроневої, є причиною епілептичних нападів.

1950-1960-ті роки стали періодом розвитку електроенцефалограми, яка дозволила визначити основні маркери в мозку, що призводять до епілепсії. Багато відкриттів вчені здійснили завдяки дослідам за участю тварин. Також було створено кілька нових видів лікарських препаратів, які мали менше побічних ефектів, ніж ліки від епілепсії першого покоління.

Багато століть в історії лікування епілепсії дозволили людству отримати досвід та глибокі знання як про медичний, так і про соціальний аспект цієї хвороби. Однак на сьогоднішній день у світі не припиняються дослідження епілепсії, створюються нові ліки, відкриваються нові методи в надії  назавжди побороти цю складну недугу.

Зазвичай епілепсія заважає людині вести повноцінне життя, особливо коли напади повторюються. Однак важливо розвінчати стереотипи: люди з епілепсією не тільки можуть мати високий інтелект і великі здібності, але й часто роблять значний внесок у науку, мистецтво та інші сфери. На жаль, деякі люди все ще вірять в обмеження, які це захворювання накладає на розумові здібності.

З медичної точки зору, люди з епілепсією живуть на 10-12 років менше, ніж середньостатистична людина. Це відбувається через надлишкову смертність, яка особливо виражена серед пацієнтів з епілепсією та супутніми психічними розладами. У дослідженнях було зафіксовано, що різниця між хронологічним віком і віком мозку в середньому становила 8,8 років у тих, у кого епілепсія не контролювалася.

День боротьби з епілепсією — це можливість змінити ставлення суспільства до цього захворювання, підвищити рівень інформованості і підтримати тих, хто щодня бореться з епілепсією.