До 80-ої річниці «пацифікації» с. Гораєць

6 квітня 1945 року підрозділи 2-го окремого операційного батальйону Корпусу внутрішньої безпеки (KBW) Польщі здійснили «пацифікацію», а фактично винищення українського населення с. Гораєць на Надсянні, та спалення села.

Під час акції загинуло 174 особи, серед них 32 жінки, 35 дітей та 19 жителів, вік яких перевищував 60 років. Наймолодшому із замордованих було лише 6 тижнів, найстаршому минуло від дня народження 80 років.

На той момент тривало виселення українців з Польщі до УРСР відповідно до Люблінської угоди від 9 вересня 1944 р., і «південна група повітів», себто з галицької, населеної греко-католиками частини, чинила великий опір депортації.

Для захисту українського населення було сформовано сотню Івана Шпонтака «Залізняка» Української повстанської армії, яка згодом була реорганізована в курінь «Месники».

Навесні 1945 р. польська комуністична влада та польське підпілля почали «заохочувати» українців до виїзду, здійснюючи напади на села.

Згідно з наказом польського командування, метою нападу на с. Гораєць було знищення штабу УПА. Але в згаданому н. п. на той час не перебував жоден підрозділ УПА, єдиною озброєною силою в селі був невеликий відділ української самооборони. Підтвердженням цього є малий час (близько години), який пройшов від початку акції до зайняття села. Як згадує член місцевого Самооборонного кущового відділу Михайло Лівчанин «Семененко», «…коли дізналися, що в селі нікого немає, почали атакувати зі всіх сторін, мордувати мешканців, стріляти в жінок та дітей».

Серед українського населення ходили чутки, що ініціатором нападів на с. Гораєць і сусідній н. п. Люблинець був заступник районного уповноваженого з переселень майор НКВД Пилипенко (фальшиве прізвище Василя Цекіна), оскільки він міг виконувати завдання з координації радянських провокацій для примушування українців до переселення.

1939 р. в с. Гораєць проживало 1160 жителів, з них 1080 українців греко-католиків, 40 українців римо-католицького віросповідання, 20 поляків і 20 польських колоністів міжвоєнного періоду. За переписом 2011 р. в селі проживала лише 171 особа.

Джерело: Національний музей історії України у Другій світовій війні. Офіційна стор.