Дезорієнтація – це психоневрологічний розлад, і надати кваліфіковану допомогу людині, яка перебуває у такому стані, можуть лише лікарі-психіатри або психологи. Але будь-хто може надати первинну психологічну підтримку та допомогти людині знайти її близьких.

Причиною шокового стану може стати те, що людина перебувала в зоні активних бойових дій, побачила вибухи, обстріли, загибель людей або отримала таку інформацію щодо своїх близьких.

Є декілька ознак дезорієнтації, за якими можна зрозуміти, що людина потребує допомоги сторонніх: дорослий/дитина блукає на вулиці або у великому приміщенні (вокзал, маркет, лікарня тощо), виглядає розгубленою, просить про допомогу або навпаки – перебуває у ступорі, німіє, має сплутану свідомість, виглядає безпомічною.

Як діяти в такій ситуації? Ось декілька порад, як ви могли б допомогти:

• установіть контакт, переконайтесь, що на вашу присутність якось реагують, вас бачать і чують (скажіть, наприклад: ,,Кивніть, якщо мене чуєте", ,,Мене звати (назвати своє ім’я). Як звуть вас?"; до дитини: ,,Як звати твою маму, тата, сестричку, брата?", ,,Я зараз стискаю твою руку, стисни у відповідь мою");
• підтримайте людину, покажіть, що вона не сама, що вона впорається і ви їй будете допомагати (використовуйте фрази: ,,Я тут", ,,Я поруч", ,,Ми разом" тощо);
• переключіть увагу та активуйте раціональне мислення: зверніться до людини на ім’я та запитайте, який сьогодні день, число, місяць, що сталося, чи є поблизу рідні, адресу проживання, наявність телефону;
• зв’язок із реальністю: щоб зменшити дезорієнтацію та розгубленість, вам потрібно описати реальний стан справ та подальші дії (наприклад, якщо неподалік пролунав вибух , спокійно скажіть: ,,Поруч вибухнув снаряд", ,,Зараз нам треба встати і йти в укриття");
• поверніть здатність дбати про себе самостійно (для дорослих): використовуйте замість прохань наказовий спосіб, тобто, не просіть, а спокійно наказуйте: ,,Налий собі води та випий", ,,Візьми дитину за руку", ,,Застібни куртку" і подібні фрази;
• якщо не вдалося самостійно розшукати близьких людини чи необхідна медична допомога, повідомте поліцію за номером 102 (дорослий/дитина вже може перебувати в розшуку) або швидку допомогу за номером 103. Доречною може стати допомога волонтерів, адміністрації вокзалу, лікарні, маркету;
• активно користуйтеся месенджерами для розповсюдження інформації, фото або відео дезорієнтованої людини.

Більше інформації та чітких інструкцій, як допомогти вразливим людям в умовах воєнного стану, у Довіднику безбар’єрності.

Довідково:

,,Довідник безбар’єрності" – перший український посібник із безбар’єрної комунікації, що з’явився у 2021 році. Він доступно розкриває, що таке бар’єри, стереотипи, інклюзія, залучення, недискримінація, толерантність, прийняття, доступність, гендерна рівність, правила коректної мови.

Довідник був створений за ініціативи першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, які виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.