Таким чином згадуємо та вшановуємо мужність тисяч кримців, які 26 лютого 2014 року вийшли у Сімферополі на мітинг на підтримку територіальної цілісності України.

Війна Росії проти України почалася з Криму.

24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт у Новоросійську ,,зелених чоловічків” (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь.

25 лютого будівлю Верховної Ради Автономної Республіки Крим у Сімферополі пікетували близько 400 проросійськи налаштованих людей. Вони вимагали зняти державну символіку України, а ще – провести позачергову сесію, на якій прийняти рішення про референдум за незалежність Криму.

Щоб не допустити такого розвитку подій, 26 лютого під стінами парламенту Криму відбувся проукраїнський мітинг. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли на мирний протест, щоб чинити спротив російській окупації та підтримати цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Завдяки зібранню того дня кримчанам вдалося не допустити позачергового засідання парламенту та перегляду статусу автономної республіки у складі України.

,,…разом з українською громадою і парафіянами Київського патріархату ми були під стінами Верховної Ради Автономної Республіки Криму, робили все, що від нас залежало. Кримські татари кричали: «Аллах акбар!», українці кричали: «Україна понад усе!». Ми були разом у скрутний для нас час і захищали нашу країну від ворога, що увірвався в наше мирне життя. Ми захищали територіальну цілісність нашої держави”, – це свідчення Архієпископа Климента увійшло до книги «Люди «сірої зони». Свідки російської анексії Криму 2014 року».

Учасникам мітингу 26 лютого довелося протистояти представникам незаконного парамілітарного формування ,,Народне ополчення Криму” та ,,казачих” організацій, яких спеціально мобілізували проросійські сили:

,,Ми бачили, як привозили з Севастополя автобуси людей, навіть не кримчан. Ми бачили, яка їх там орда була. Десь 2–3 години такого сильного спротиву, і нам вдалося відтіснити їх. Але вони залишилися все одно, біля стін Верховної Ради. Ми, фактично, перший поверх контролювали, і депутатам не вдалося проголосувати за те, за що вони намагалися — більшість не з’явилася. В принципі, це була така невеличка перемога і, на мою думку, сигнал Україні, що тут є на кого спертися, є спротив”, – розповів Андрій Щекун, координатор громадської ініціативи ,,Євромайдан-Крим”. Його свідчення увійшло до збірки «Майдан від першої особи. Регіональний вимір».

Того дня загинули двоє громадян України. Травми вони ймовірно отримали у тисняві на площі. За допомогою до медиків звернулися 30 осіб.

Детальну хроніку подій ви можете прочитати на платформі Віртуального музею російської агресії.

27 лютого, о 5-й ранку до парламенту та уряду Криму ввійшли регулярні військові формування РФ і захопили будівлі. 28 лютого Верховна Рада Криму під ,,наглядом” військовослужбовців ЗС РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня російські підрозділи почали блокувати українські військові частини та об’єкти на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.

16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані жителі півострова. 25 березня росіяни захопили останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник ,,Черкаси” ВМС України. Обороні останнього українського корабля в Криму присвячений фільм Тимура Ященка ,,Черкаси”.

Відтоді триває незаконна анексія й тимчасова окупація півострова Росією. Після встановлення контролю над Кримом окупаційна влада розпочала незаконні, політично вмотивовані переслідування громадських активістів. Однією з перших і показових стала ,,справа 26 лютого”.