Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, спричинило безпрецедентну кризу у сфері захисту прав дитини. Воно стало однією з найруйнівніших загроз для дитинства, позбавивши дітей безпеки, сім’ї, освіти, медичної допомоги та права на нормальний розвиток. Дії Росії на окупованих територіях супроводжуються системним насильством: стратами, нападами, свавільними затриманнями, катуваннями, втягуванням у проституцію та порнографію й іншими формами жорстокого поводження, від яких страждають усі громадяни України, передусім діти. Одним із найсистемніших злочинів є примусове переміщення та депортація українських дітей. За наявною інформацією, понад 20 тисяч українських дітей були примусово переміщені або депортовані Росією з тимчасово окупованих територій після її повномасштабного вторгнення . За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, у період із 24 лютого 2022 року до 31 серпня 2024 року Моніторингова місія вже задокументувало 12 випадків сексуального насильства, скоєного російськими військовими на початку окупації стосовно 10 дівчаток і 2 хлопчиків віком від 3 до 17 років. Офісом Генерального прокурора на 29 травня 2026 року зафіксовано 23 випадки сексуального насильства, пов‘язаного з конфліктом, в яких постраждали 22 дівчини та 1 хлопець. Упродовж 2022–2023 років також зафіксовано випадки позбавлення життя дітей, зокрема страти 5 хлопців і 2 дівчат, і ця цифра не є остаточною, оскільки наразі відсутній доступ до окупованих територій і невідомо, що відбувається з викраденими дітьми на території Російської Федерації. Поряд із цілеспрямованим насильством значну загрозу для дітей становлять масовані атаки із застосуванням далекобійної зброї. З лютого 2022 року в Україні щонайменше 34525 дитини загинули або були поранені. Реальна кількість, ймовірно, є вищою, адже враховані лише підтверджені ООН випадки. Статистика війни свідчить: кількість постраждалих дітей продовжує зростати. Лише у березні 2026 року внаслідок атак постраждали 89 дітей – на 65% більше, ніж у лютому. У першому кварталі 2026 року їх кількість зросла на 49% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Наведені дані свідчать про масштабний і системний характер шкоди, завданої дітям війною. Епоха цифрових технологій і соціальних медіа відкрила нові можливості для документування воєнних злочинів: щодня мільйони публікацій, відео, геолокаційних позначок і метаданих стають потенційними джерелами доказів для слідчих і прокурорів. Водночас ці технології несуть і значні ризики. Конфіденційність постраждалої дитини або дитини-свідка у кримінальному провадженні є не лише юридичним обов’язком держави, а й фундаментальною передумовою її відновлення. У цих умовах документування злочинів проти дітей є критично важливим для забезпечення невідворотності відповідальності та має здійснюватися з безумовним дотриманням балансу між збором доказів і захистом конфіденційності дитини.
Використання OSINT та конфіденційної інформації про українських дітей у кримінальних провадженнях стосовно воєнних злочинів Російської Федерації
Посібник для тих, хто документує воєнні злочини Російської Федерації проти українських дітей