Відповідно до положень статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності з подальшим повним відшкодуванням його вартості та допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна це - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

А під вилученням майна розуміється позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Примусове відчуження або вилучення майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування одноосібно без погодження з зазначеними вище органами.

Примусове відчуження або вилучення майна, необхідного для відвернення або ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, здійснюється за рішенням органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, військового командування, органу місцевого самоврядування, на яких відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану.

За результатами прийняття даного рішення складається відповідний акт, що виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У даному акті обов’язково зазначаються:

1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

2) відомості про власника чи власників майна (для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, для фізичних осіб - прізвище, ім’я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті)

3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);

4) опис, достатній для його ідентифікації для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані. У випадку коли майно є нерухомим - відомості про його місцезнаходження (адреса).

5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Після завершення правового режиму воєнного чи надзвичайного стану право на відшкодування вартості майна мають фізичні та юридичні особи комунальної і приватної форми власності, а також їх спадкоємці та правонаступники у яких було відчужено рухоме та нерухоме майно для потреб держави.

Для отримання повної компенсації за примусово відчужене майно його колишній власник або уповноважена ним особа повинні звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування, або територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що прийняли рішення про таке відчуження із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

У заяві зазначаються такі відомості про заявника:

• прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) та повне найменування (для юридичних осіб);

• місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) та місцезнаходження (для юридичних осіб);

• реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера та мають відмітку в паспорті) та ідентифікаційний код (для юридичних осіб);

• реквізити банківського рахунку.

Розгляд заяви здійснюється протягом десяти робочих днів з дня її подання, проте у разі потреби у перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин заява розглядається протягом одного місяця термін може . За результатами розгляду такої заяви, оформляється висновок про здійснення виплат компенсації за майно, який видається у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення.

Спори, які пов’язані з відшкодуванням вартості примусово відчуженого майна, вирішуються лише у судовому порядку.