Це сталося 15 лютого 1574 року у Львові, а першою виданою книгою став «Апостол».

Початок європейського книгодрукування ознаменувала поява у середині 15 століття в Майнці Біблії, виготовленої німцем Йоганном Ґутенбергом за допомогою розбірного (рухомого) шрифту. Дуже швидко книговидання охопило Західну й Центральну, а від 16 століття – і Східну Європу.

Попри відсутність до 1574 року власного виробництва, на українських землях поширювалася видана за їхніми межами продукція різних типографій. Від 1520-х років знаним осередком виготовлення книг стало Вільно – важливий культурний центр Київської митрополії. Там біля витоків друкування стояв Францішак Скорина. А перша видана книжка українського автора Юрія Дрогобича побачила світ у Римі ще 1483 року. Книгодрукування спричинило інформаційну революцію в історії людства, бо змінило форму реєстрації та значно спростило поширення інформації.

Львівський «Апостол» (книга з текстами апостольських діянь та послань, що використовують для читання під час богослужінь) видав друкар Іван Федоров, який сам себе, перебуваючи в Речі Посполитій, називав Федоровичем. Першу згадку про нього як типографа в Москві датовано 1564 роком. Із Москви через переслідування майстер 1566-го перебрався до Заблудова у Великому князівстві Литовському. Наприкінці січня 1573 року перебування Івана Федоровича вже зафіксовано у Львові. Затим він ще побував у Дермані та Острозі. Помер друкар 1583 року у Львові, а його обладнання відійшло місцевому братству. Загалом Іван Федорович підготував 12 книг, сім із них – в Україні. Серед них – не тільки піонер «Апостол», а й видана в Острозі 1581 року знаменита перша повна кирилична Біблія.

«Апостол» готувався майже рік: від 25 лютого 1573-го до 15 лютого 1574-го. Книга побачила світ без титульного аркуша. Розмір першого українського друкованого видання – близько 18×20 см. Припускають, що до його підготовки залучили складальника-українця, адже правопис та певні інтонаційні наголоси в тексті наближені до звичних на тогочасних українських теренах. Вирізняється «Апостол» також художнім оформленням, зокрема характерними заставками з рослинними орнаментами, вживаними згодом у інших українських стародруках. Видання містить автобіографічну післямову. Саме в ній вказано точні дати підготовки книги до друку. Вперше на звороті останнього аркуша подано друкарську марку Івана Федоровича (такі марки – одна з ознак західноєвропейських видавців). Її автор – гравер, чиє ім’я приховано за ініціалами WS (Вендель Шарфенберґ?)

За зразком 1574 року книгу друкували неодноразово. Так, у Національному музеї історії України зберігається третє віленське перевидання львівського «Апостола», здійснене друкарнею Мамоничів після 1595-го. Наприкінці екземпляр так само містить післямову Івана Федоровича із викладом історії появи першої української книги та зображенням видавничого знака друкаря. У вересні 1623 року означений «Апостол» подарував до якоїсь «Преображенської церкви Роман, син Петра», про що свідчить вкладний запис.

Від початку книгодрукування 1574 року і до кінця 18 століття на українських землях у різний час діяло майже 60 друкарень: у Бердичеві, Дермані, Житомирі, Жовкві, Києві, Кам’янці, Катеринославі, Кременці, Кременчуці, Луцьку, Львові, Махнівці, Миколаєві, Новгород-Сіверську, Острозі, Почаєві, Стрятині, Уневі, Харкові, Чернігові тощо. В них використовували не лише кириличні шрифти, в цих друкарнях також побачили світ книги латинською, польською, грецькою, німецькою, молдавською, вірмено-половецькою, російською, гебрайською мовами та на ідиш.

https://nmiu.org/posts/154