Згідно з п. п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).

Підпунктом 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів (п. п. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом (п. п. 177.4.8 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право (за власним бажанням) вести облік основних засобів з використанням Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 із змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 7).

Амортизація основних засобів у разі переходу фізичної особи – підприємця із спрощеної системи на загальну систему оподаткування нараховується з місяця, що настає за місяцем переходу на загальну систему оподаткування та закінчується – з наступного місяця після реалізації (вибуття) або безоплатній передачі об’єктів.

Пунктом 4 П(С)БО 7 визначено, що первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування сума залишкової вартості визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основного засобу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).

Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 затверджені Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Типова форма), та Порядок її ведення (далі – Порядок).

Облік амортизаційних відрахувань за бажанням платника ведеться окремо за кожним об’єктом та розраховується відповідно до встановленої форми згідно з додатком до Типової форми (розд. ІІІ Порядку).

Підсумкова сума амортизаційних відрахувань за звітний період переноситься з графи 11 додатка до графи 10 Типової форми.

Таким чином, фізична особа – підприємець, яка придбала основні засоби під час перебування на спрощеній системі оподаткування, має право після переходу на загальну систему оподаткування нараховувати амортизацію виходячи із залишкової вартості об’єкта, що визначається на момент переходу на загальну систему оподаткування та включити суму таких відрахувань до складу витрат. При цьому, облік амортизаційних відрахувань за бажанням платника ведеться окремо за кожним об’єктом та розраховується відповідно до встановленої форми згідно з додатком до Типової форми, підсумкове значення графи 11 якого переноситься до графи 10 Типової форми.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Людмила КОБЕЛЬ

Погоджено:

Наталія СОРОКА