На сьогодні важливе гігієнічне значення для забезпечення належних умов життєдіяльності людини має стан електромагнітної ситуації в населених місцях. У результаті індустріалізації та науково-технічного прогресу кількість і різноманітність джерел електромагнітного випромінювання швидко зростає. В Україні, як і в усьому світі, також спостерігається стрімке збільшення кількості таких джерел – щодня будуються і реконструюються базові станції стільникового зв’язку, дообладнуються та реконструюються телерадіопередавальні центри, об’єми радіонавігації, радіолокаційні станції (РЛС), станції супутникового зв’язку, активно використовуються бездротові способи передачі даних у мережі Інтернет, встановлюються локальні офісні бездротові мережі тощо. До того ж майже кожний дорослий мешканець та навіть діти щодня користуються стільниковими радіотелефонами та побутовими електроприладами.

Однак найбільшу стурбованість у населення викликають базові станції стільникового зв’язку (далі – БС), які будуються в безпосередній близькості до місць перебування людини (житлові та громадські будівлі, відкриті території тощо). Людей цікавлять питання, якими документами регламентується та якими державними органами контролюється порядок будівництва й експлуатації радіотехнічних об’єктів взагалі та БС зокрема; які безпечні рівні електромагнітного випромінювання для населення прийняті в нашій державі та за кордоном тощо.

Як наслідок, через відсутність достатньої інформації, що надавала б відповіді на поставлені питання, щороку збільшується кількість звернень громадян до закладів Держпродспоживслужби з проханням підтвердити правомірність будівництва певного радіотехнічного об’єкту та його безпечність для здоров’я.

Типова базова станція стільникового зв’язку складається з технологічного контейнера або пристосованого приміщення для розташування станційного обладнання, металоконструкції для кріплення антен на необхідній висоті (інколи антени встановлюються на існуючих спорудах, якщо вони забезпечують достатню висоту), а також приймально-передавальних та радіорелейних антен.

Електромагнітну енергію випромінює не вся базова станція, а лише приймально-передавальні та рідорелейні антени, які для забезпечення більшої зони покриття встановлюються на значній висоті щодо поверхні землі й розташовуються на металевих вежах або наявних спорудах (труби котелень, висотні будівлі тощо).

Виходячи з технологічних вимог побудови системи мобільного стільникового зв’язку, антени завжди направлені таким чином, що основна енергія (понад 90%) зосереджена в доволі вузькому «промені», що завжди спрямований у бік від споруди, на якій знаходяться антени БС.

Розташовані поряд будинки також не перебувають під впливом випромінювання БС, оскільки «промінь» завжди спрямовується над сусідніми спорудами або між ними, з метою забезпечення якісного зв’язку.

З метою захисту здоров’я населення України від впливу електромагнітних випромінювань наказом Міністерства охорони здоров’я України № 239 від 01.08.1996р. розроблені та затверджені «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань». Відповідно до санітарних норм, рівні електромагнітного поля, що створюються базовими станціями мобільного стільникового зв’язку на території, призначеній для забудови, у приміщеннях житлових і громадських будинків, лікувально-профілактичних, оздоровчих, дитячих дошкільних і шкільних закладів, у будинках інвалідів і людей похилого віку, зонах відпочинку, на дитячих і спортавних майданчиках тощо не повинні перевищувати гранично допустимий рівень (ГДР) – 10,0 МкВт/см2.

Щодо встановлення БС на житлових і громадських будівлях, то дозволяється встановлювати одну і більше БС на громадських і житлових будинках за умови, що сумарний рівень електромагнітного випромінювання не буде перевищувати ГДР, встановлений санітарними нормами. Встановлення БС здійснюється під наглядом Держархбудінспекції.

Вивчення питань впливу електромагнітних випромінювань на здоров’я людини займається велика кількість державних і недержавних науково-дослідних установ, а також міжнародні організації, основні з яких – Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Міжнародний комітет із неіонізуючіого випромінювання.

Незважаючи на значну кількість проведених досліджень, на сьогодні відсутні достовірні дані, які б підтверджували, що малоінтенсивне електромагнітне випромінювання від базових станцій стільнкового зв’язку, що розташовані та експлуатуються у відповідності до вимог санітарного законодавства може завдавати шкоди здоров’ю людини.

Протягом останніх 15 років ВООЗ проводяться досліджененя щодо потенційного взаємозв’язку між роботою радіочастотних передавачів та виникнення раку. Однак у результаті цих досліджень не було отримано фактичних даних, які підтверджують, що вплив радіочастотних сигналів призводить до збільшення ризику захворювання на рак.

Начальник відділу державного нагляду

за дотриманням санітарного законодавства

Кременецького районного управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Тернопільській області Людмила Слободянюк