З метою забезпечення охорони здоров’я тварин і людей та виробництва якісної і безпечної продукції, щороку спеціалістами районних державних лікарень ветеринарної медицини проводиться планова диспансеризація маточного поголів’я великої рогатої худоби, що утримуються в господарствах різних форм власності та підсобних господарствах населення.

Диспансеризація – це комплекс планових діагностичних, лікувально-профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на раннє виявлення ознак захворювань тварин, профілактику та лікування хвороб. Під час диспансеризації проводиться клінічний огляд тварин та дослідження на лейкоз, бруцельоз, туберкульоз.

Лейкоз великої рогатої худоби займає серед інфекційних хвороб особливе місце, оскільки хвороба отримала значне поширення у багатьох регіонах України та діагностується майже у всіх країнах світу і за рахунок широкого розповсюдження, наносить світовому скотарству значних збитків. Він представляє потенційну небезпеку, особливо генофонду племінного молочного тваринництва, так як реєструється у високопродуктивних тварин найбільш цінних молочних порід. З огляду на вище сказане вважаємо за доцільне нагадати про це захворювання його діагностику та профілактику.

Лейкоз ВРХ - інфекційна хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин.

Збудником лейкозу ВРХ є онкогенний РНК-вірус з родини ретровірусів, який має близьку генетичну й антигенну спорідненість з вірусом Т-клітинного лейкозу людини типів 1 і 2 та Т-клітинного лейкозу мавп.

При лейкозі великої рогатої худоби існує два шляхи передачі вірусу: вертикальний – від матері до плоду і горизонтальний – від однієї тварини до іншої.
Вертикальний шлях зараження характеризується передачею вірусу від матері до плоду під час внутрішньоутробного (пренатального) розвитку в останні 6 місяців вагітності. Але пренатальна передача вірусу лейкозу не перевищує 20-ти випадків із кожної сотні можливих.
Проте, основним у поширення інфекції в природних умовах є горизонтальний шлях – контактна передача. У більшості випадків, вірус передається з інфікованими лімфоцитами зокрема що поширеннялейкозної інфекції може проводитись комахами-гематофагами, особливо у зонах їх природного існування.

Лейкоз перебігає частіше безсимптомно. На жаль на лейкоз часто хворіють високопродуктивні тварини.

Лабораторну діагностику лейкозу проводять за допомогою реакції імунодифузії (РІД) та імуноферментного аналізу (ІФА), позитивні результати цих реакцій свідчать про те що тварина інфікована вірусом лейкозу.

На господарство, в якому виявлено інфікованих тварин накладають карантинні обмеження та проводять комплекс організаційно-господарських, ветеринарно-санітарних і спеціальних оздоровчих заходів.

Лікування при лейкозі відсутнє.

Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва є:

своєчасна діагностика хвороби;

негайне виведення зі стад (ферм) інфікованих вірусом лейкозу тварин;

ведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;

дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах, господарствах;

дотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);

проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання. після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв.після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв.

Вірус лейкозу стійкий до дії низьких температур, але чутливий до високих (кип’ятіння, пастеризація) і дезінфектантів у звичайних концентраціях. Тому санітарна обробка та знезараження інструментів, господарського інвентарю і приміщень дезінфікуючими розчинами - один зі шляхів профілактики зараження лейкозом.

Молоко від серопозитивних тварин, яких утримують ізольовано від серонегативного стада, пастеризують у господарстві при температурі не нижче +80 °С, після чого його можна використовувати для згодовування телятам.
Господарство, ферму, стадо вважають оздоровленими після вивезення усіх хворих тварин та отримання двох поспіль негативних результатів (з інтервалом 30–45 днів) серологічного дослідження худоби старше 6-ти міс. віку.

Необхідно пам’ятати, що легше хворобу попередити, ніж лікувати