Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується - смертю. Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів ,висушування, гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні. В слині вірус зберігається 1 добу, в замороженому стані 75 днів, в гліцерині до 90 днів. Потрапивши до рани, він може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкується до нервових закінчень і починає рухатися до ЦНС (центральної нервової системи), де розмножується у нейронах.Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше.
Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні та бродячі собаки. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ. У котів сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агресивна, нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць.
В Україні епізоотія сказу триває більше 60 років і спроби її обмежити або призупинити мають тимчасовий успіх, а тому проблема була і залишається складною, захворювання має тенденцію до подальшого її поширення.
Згідно із статистичними даними в Україні хатніх улюбленців утримують понад 60% населення нашої країни. І відсоток прихильників котів, на відміну від світу, в нас суттєво більший 22% проти 14%. Через скрутну економічну ситуацію в державі, та безвідповідальне ставлення власників до своїх улюбленців, частина тварин поповнює ряди безпритульних. Регулювання ж кількості є багатогранною проблемою, тому потребує комплексного підходу із залученням різних організацій і установ для її вирішення.
Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно.