5 вересня у стінах Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка відкрили Музей фотомистецтва Кременеччини імені Генрика Германовича.

5 вересня у стінах Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка відкрили Музей фотомистецтва Кременеччини імені Генрика Германовича.

Захід відбувся як продовження літературно-мистецького форуму «Діалог двох культур», який розпочався в цьому місті напередодні, у 215-й день народження видатного польського поета Юліуша Словацького.

На церемонії відкриття ректор Кременецької академії Афанасій Ломакович коротко ознайомив присутніх з історією приміщення музею та навчальних установ, які містилися у стінах колишнього єзуїтського колегіуму. Створений у 1805 р. волинянином Тадеушем Чацьким ліцей (спочатку це була гімназія) мав настільки високий рівень навчання, що його називали «Волинськими Атенами», а після закриття на його науковій та економічній базі в Києві був започаткований Університет Святого Володимира, зараз відомий як Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

У кімнаті, що в ній відкрили Музей фотомистецтва Кременеччини, в міжвоєнний час працювала фотошкола, в якій викладали такі видатні майстри, як Генрик Германович, Станіслав Шейбал та Людвіг Гроновський.

Сам Германович жив і творив у Кременці з 1937 до 1942 р. До музейної експозиції, основу якої становлять знімки Германовича, додали світлини, пов’язані з видатними кременецькими фотомайстрами інших епох. Серед них, окрім уже згаданих, є «Нестор польської фотографії» Ян Булгак і Мусій Скакальський, який творив уже після Другої світової війни. Останнього у 2022 р. посмертно нагородили медаллю «Virtus et Fraternitas» за порятунок під час Другої світової війни польської сім’ї. Можемо похвалитися, що шлях до нагороди нащадків Мусія Скакальського почався з публікації в нашій газеті.

Загалом у Кременецькій академії є ще п’ять кімнат-музеїв: Музей «Місто, якого немає», Музей композитора Володимира Вільхівського, Музей освіти Волині і Поділля, етнографічна світлиця, Музей художника Ростислава Гумка. Роботи над Музеєм фотомистецтва Кременеччини продовжуватимуться – наступного року в академії планують відкрити ще одну його кімнату.

«Цей музей не існував би, якби не самовіддана праця кременчан Петра Данилюка, Володимира Крутевича, Володимира Чумакевича, а також якби не фінансова допомога міської ради та Генерального консульства РП у Луцьку», – наголосив Афанасій Ломакович.

Вітальне слово до присутніх виголосили теж заступник голови Кременецької міської ради Микола Матвіюк і консул Кшиштоф Василевський.

Далі Володимир Крутевич, місцевий краєзнавець, розповів про те, що він понад 20 років збирав матеріали про життя і творчість Генрика Германовича. Дослідник під час пошуків знайшов доти незнані негативи знімків і передав їх академії. Саме на їх основі була створена експозиція музею, якою зараз мають змогу милуватися відвідувачі.

Так склалося, що Германович був другом фотомайстра Ігоря Гаськевича, який намалював портрет свого польського приятеля. Вони товаришували з юних років, тому на портреті Генрик зображений молодим. Полотно Гаськевича багато років зберігалося в його учня Володимира Крутевича, який подарував його новоствореному музею.

Поет і викладач академії Анатолій Янков прочитав кілька поезій, присвячених Кременцю, та вірш, написаний на фразу з поезії Юліуша Словацького «Година правди б’є». До речі, однією з дисциплін, які він викладає в академії, є латинська мова, і саме Анатолій Янков став автором мотто для музею. Ним є такі слова: «Habent sua fata urbs, ars et homines» – «Свої долі мають міста, мистецтво і люди». Основою для виразу послужила сентенція, яку приписують давньоримському поету Теренцію.

Олександр Харват, засновник і власник Музею фотографії в Рівному, один із найбільш титулованих фотографів України, заслужений художник Міжнародної федерації фотомистецтв, подарував музею каталоги різних років із міжнародних конкурсів, що проходили в Рівному.

Ще один подарунок музейній установі зробила династія Чумакевичів – Володимир і його син Віталій, обидва фотографи. Це фотоапарат «Фотокор», який у серійному випуску був у СРСР із 1930 до 1941 р. Генрик Германович теж міг користуватися подібним. Модель, за словами Віталія, була вдалою, апаратом можна було знімати і в салоні, і на природі. «Хоч, за офіційними даними, совєтські науковці розробляли цей фотоапарат із 1928 до 1930 р., є свідчення, що модель «передерли» з іноземних зразків», – сказав фотомайстер.

Це вже другий подарунок музею, адже раніше Чумакевичі подарували ще одну старовинну модель фотоапарата. Невдовзі вони планують відкрити у Кременці власний музей фотоапаратури, в якому буде представлено до пів тисячі апаратів різних епох, а також кінокамери, відеокамери, різні аксесуари та засоби, які використовували для проявлення плівок.

Увагу відвідувачів Музей фотомистецтва Кременеччини, крім фотографій та експонатів, привертає великий інтерактивний стенд, за допомогою якого можна розглянути і збільшити оцифровані фото. Глядачам, окрім фото Генрика Германовича, пропонуються світлини сучасних митців-кременчан, зокрема Володимира і Віталія Чумакевичів, Степана Сіятова, Валерія й Алли Ольшанських, Валентини Томчук, Юлії Трачук, Петра Данилюка, Юрія Гаськевича, Валентини Кащук, Володимира Крутевича-молодшого. Їхні роботи прикрашають стіни також у вхідній залі.

«У нас є спеціалізація «Музейна справа». Я думаю, що ця кімната-музей стане ще одним важливим моментом у підготовці наших студентів і одним з елементів виховання патріотизму. Коли громадяни переймаються патріотичними ідеями, ці ідеї піднімаються до рівня держави. Виховання потрібно починати зі свого дому, своєї родини, свого під’їзду, своєї вулиці, свого міста і вже потім переходити до держави», – вважає ректор Кременецької академії.

Текст і фото: Анатолій Оліх